Шановні науковці! Запрошуємо до подальшої співпраці над проектом «Професори ДНУЗТ у Вікіпедії». За інформацією звертатися до інформаційно-бібліографічного відділу (ауд. 263; тел. 8-82)
Новий сайт

Браузер Internet Explorer не дає можливість використовувати можливості сайту повною мірою. Рекомендується використовувати FireFox або Google Chrome



Містична історія водонапірної вежа в ДІІТі


Будівля ДІІТу - одне з найцікавіших в Дніпрі. Класичні колони, 4-метрові напівкруглі арки і безліч переходів між корпусами ... А скільки там незвичайних сходів і внутрішніх двориків! Загалом такий собі Хогвартс на проспекті Гагаріна. Правда, не менш цікава і територія вузу, на якій розташована алея сакур, величезний парк і стара водонапірна вежа. З останньої пов'язана містична історія... http://dp.vgorode.ua/news/sobytyia/329739-taina-vodonapornoi-bashny-v-dyyte


23.5.2017 в 9:17:14


Міжнародний день сім'ї


15 травня – Міжнародний день сім'ї

20 вересня 1993 року Генеральна Асамблея ООН своєю резолюцією визначила 15 травня Міжнародним днем сім'ї. Цей день – свято радощів, перемог і відчуття надійності близької людини.

Перший крок до створення сім'ї – це усвідомлення того, що ви дійсно знайшли людину, з якою хочете провести все життя, допомагати цій людині, бути його опорою, підтримкою в усі часи, наступний етап – виростити дітей, дати їм гідну освіту і допомогти визначитися в непростому світі людських відносин. І дуже важливо, щоб сім'я була міцною.

Бібліотека запрошує вас ознайомитися з тематичною виставкою художньої літератури, присвяченої взаєминам і сім'ї (ауд. 167).

   

   


13.5.2017 в 11:33:19


Relax читання. Фантастика


Зілазні Роджер – Князь Світу

Це сталося після загибелі Землі. На одній з далеких планет-колоній при владі опинилася група людей, які, використовуючи досягнення науки, досягли безсмертя і стали правити своїм світом, як Боги індуїстського пантеону. Але при цьому залишилися людьми – в прямому сенсі цього слова, зберігши людські почуття і бажання, не дивлячись на придбані ними необмежені можливості. І невідомо, чи стало їм від цього краще...

Ознайомитися з цією книгою та іншими фантастичними творами ви можете в нашій бібліотеці (ауд. 167 – відділ обслуговування художньою та економічною літературою).

Приємного Вам читання!

Зилазни, Р. Князь Света : роман [Текст] / Р. Зилазни. – Санкт-Петербург : Северо-запад, 1992. – 414 с.


11.5.2017 в 10:15:30


Роджер Желязни


13 травня80 років від дня народження американського письменника-фантаста Роджера Желязни (1937 –1995).

На рахунку Р. Желязни близько 20 романів і чотири збірки оповідань. Він шість разів отримував премію «Х’юго», три – «Неб’юла», один раз – французьку «Аполло», був удостоєний премії журналу «Локус» за створення «Хронік Амбера». Написав кілька творів у співавторстві з Філіпом Діком, Фредом Саберхагеном, Томасом Т. Томасом і Робертом Шеклі.

 


11.5.2017 в 10:09:41


Дафна дю Мор’є


13 травня виконується 110 років з дня народження англійської письменниці Дафни дю Мор’є (1907–1989), яка писала в жанрі психологічного трилера. Найвідомішими творами письменниці є роман«Ребекка» і оповідання «Птахи», які були екранізовані Альфредом Гічкоком. Дафна дю Мор'є була членом Королівського літературного товариства з 1952 року, в 1977 році була нагороджена «Американською премією за майстерність у детективній літературі». Нагороджена орденом Британської імперії. У 1938 році отримала Національну книжкову премію США.

  


10.5.2017 в 13:49:02


МАКИ ПАМ'ЯТІ


Квітка маку в українській традиції

 

         В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке – як мак процвітає...». У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…». Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

         З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

 

Мак як символ пам'яті у світі

 

         Появу цього символу пов'язують з віршам двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та працівниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 р. написав твір «На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли маки/Між хрестами ряд за рядом». Друга 1918 р. написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 р. Національний Американський легіон прийняв маки в якості офіційного символу, а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 р. Другого корпусу ген. Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами «Червоні маки на Монте-Кассіно/Замість роси пили польську кров».

 

Мак як символ пам'яті в Україні

 

         Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним було «Ніколи знову».

         За нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом запропоновано нове гасло: “Пам'ятаємо. Перемагаємо”. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

 

 За матеріалами сату УІНП: http://www.memory.gov.ua/index.php?id=1

 

 

Некоректний термін / словосполучення           Коректний термін / словосполучення

Велика Вітчизняна війна                                       Німецько-радянська війна

Україна у Великій Вітчизняній війні                        Україна у Другій світовій війні

Фашистська Німеччина                                          Нацистська Німеччина

Фашистський блок / фашистські сателіти /              Третій рейх Країни «осі» / союзники

Німеччини Німецько-фашистські загарбники           Нацистські окупанти

Фашистські посібники / поплічники                        Колабораціоністи

Визволення України від фашистських                     Вигнання з України нацистських

загарбників                                                            окупантів

Велика Перемога над фашистською                        Перемога над нацизмом в Європі

Німеччиною


4.5.2017 в 10:34:43


Relax читання. Лірика


Ок, Гугл! 10 квітня – 80 років від дня народження Белли Ахмадуліної, однієї з крупніших ліричних поетів другої половини XXсторіччя.

https://www.youtube.com/watch?v=7QRIHzgx6Pw


10.4.2017 в 15:43:52


Всесвітній день поезії


21 березня – Всесвітній день поезії

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в XXIII сторіччі до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим за іменем, а також першою поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства – царя Саргона.

Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах.

У 1999 році на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.


20.3.2017 в 12:49:00


Календар-практикум «Колесо життя»:


Закрий очі – і ти побачиш. Перестань слухати – і ти почуєш. Залишися наодинці зі своїм серцем – і ти зрозумієш.

Девіз дня – перетворюйся!

Практика дня

Дивіться на будь-яку перешкоду, як на можливість пробудити в собі прихований потенціал.

Колесо життя: календар-практикум 2016. – Київ:ТОВ Видавництво « Колесо життя», 2016. – 366 с. – Мова рос.


10.3.2017 в 11:15:50


Весняні несподіванки... Вгадай ім'я!



7.3.2017 в 10:02:14


Революція Гідності в Україні


З 18 до 22 лютого по всій Україні проводитимуться заходи, присвячені вшануванню пам’яті борців за свободу, які трагічно загинули під час Революції Гідності. У зв’язку із цим Міністерство освіти і науки України доводить до вашого відома, що з 21 лютого по 2 березня у вільному доступі онлайн буде розміщено документальний фільм «Переломний момент: Війна за демократію в Україні», який можна використовувати для ознайомлення студентів із подіями сучасної історії України.

Переглянути фільм можна за посиланням: https://vimeo.com/204886480

Пароль: 20022014


27.2.2017 в 14:21:43


14 лютого 2017 року – День Святого Валентина


День святого Валентина – одне з наймолодших свят України. Всі закохані відзначають його 14 лютого.

У 2017 році День Святого Валентина припадає на вівторок. У цей день у багатьох містах України пройдуть тематичні заходи.

У Києві в ці зимові дні традиційно проводиться Виставка фіалок.

У Львові в День Святого Валентина зазвичай проходить Національне Свято Шоколаду.

Цікаво, що частинка мощей Святого Валентина зберігається в Україні – у храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Самбора на Львівщині. Справжність святині підтверджує документ Папи Римського 1759 року. У храмі служать молебень Валентину, після чого віруючі можуть доторкнутися до святині. На центральній площі Самбора в цей день зазвичай проходить фестиваль Святого Валентина з концертом й ярмарком.


13.2.2017 в 14:45:04


26 лютого 2017р. виповнюється 215 років від дня народження Віктора Марі Гюго (1842-1885), французького прозаїка:


«Людина, яка сміється»,

(короткий зміст III-ї частини)

Дитина в мороці

Самотня дитина бреде крізь снігову бурю Портлендським перешийком. Наткнувшись на жіночі сліди, він слідує за ними і знаходить у наметі мертву жінку з дев’ятимісячної дівчинкою. Разом з малятком хлопчик приходить в селище Уеймет, а потім у містечко Мелкомб-Реджіс, де його зустрічають темні замкнені будинки. Дитина знаходить притулок у візку Урсуса. Філософ ділиться з ним своєю вечерею, а дівчинці віддає молоко. Поки діти сплять, Урсус ховає мертву жінку. При світлі дня він виявляє, що обличчя хлопчика понівечене вічною посмішкою, а очі дівчинки – сліпі.


8.2.2017 в 15:32:36


Календар-практикум «Колесо життя»:


Прасувальні дошки - це сноуборди, які зрадили свою мрію

Девіз дня – обирай!

Практика дня

Кожна перемога над собою дає силу для нової перемоги.

Прекрасний день для того, щоб зробити вибір, визначити свою позицію, усвідомити цінності. Добре планувати кардинальні зміни в житті. Все розпочате знайде закінченість і завершеність.

Колесо життя: календар-практикум 2016. – Київ:ТОВ Видавництво « Колесо життя», 2016. – 366 с. – Мова рос.


25.1.2017 в 13:11:00


19 січня – Хрещення Господнє


19 січня – Хрещення Господнє

Хрещення Господнє – одне з найважливіших церковних свят. Історія цього дня йде корінням в далеке біблійне минуле, в ті дні, коли жив і ходив по землі Син Божий Ісус Христос. У народі свято Хрещення називають ще й святом Йордану, так як саме на річці Йордан Іоанн Предтеча хрестив Ісуса Христа. Понад дві тисячі років тому хреститися могли лише дорослі свідомі люди, які самі виявили бажання покаятися і очистити тіло і душу. Коли Ісусу Спасителю виповнилося 30 років, він прийшов до річки Йордан. У водах Йордану Іоанн Хреститель хрестив людей, закликаючи всіх до покаяння. Хрещення Ісуса Христа означало, що тепер він бере на себе всю відповідальність виконати те, що йому визначено згори. Можна вважати цю подію першою в громадській діяльності Спасителя. 

.


18.1.2017 в 15:28:02


14 січня – Новий Рік за старим стилем, або свято Василя


14 січня – Новий Рік за старим стилем, або свято Василя

14 січня українці святкують кілька свят. Перше – свято на честь Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської, що в Малій Азії. Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Також Василія Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям.


13.1.2017 в 9:30:48


13 січня – Щедрий Вечір та свято Маланки


13 січня – Щедрий Вечір та свято Маланки

За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем), – Щедрий Вечір. Це – залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Маланки.

 


12.1.2017 в 14:25:51


Міжнародний день "дякую"


Сьогодні, 11 січня, – одна з важливих дат на рік, оскільки відзначається Міжнародний день «дякую» (International Thank You Day). Хто і коли придумав цей день – точно невідомо. Принаймні, серед численних свят ООН і ЮНЕСКО такого свята не значиться, хоча там є різні дні, наприклад, і такий абстрактний, як Міжнародний день щастя. Існує версія, що Міжнародний день "дякую" придумали заповзятливі співробітники однієї з компаній, яка виробляла листівки, щоб підвищити власні продажі. Як би там не було, але ідея виявилася напрочуд гарною.

Традиція говорити у відповідь слова вдячності з'явилася дуже давно. З тих пір подяка – вміння гідно оцінити будь-яку виявлену до нас уважність, всяку зроблену нам добру справу. Вона має велику суспільну вартість, адже підтримує в людях бажання робити добро іншим; бажання ж робити добро іншим – це любов.

Сьогоднішній день – хороший привід зайвий раз згадати, що наше повсякденне життя складається з маленьких дрібниць. Почніть день з чарівних слів: скажіть слова подяки в першу чергу своїм рідним і близьким, зателефонуйте тим, хто далеко, пригадайте тих, кому колись забули подякувати, тому що це хороша можливість виправити ситуацію. І, взагалі, робіть приємні маленькі дрібниці на кожному кроці – кажіть "дякую" частіше, ніж ви це робили раніше.


11.1.2017 в 10:52:26


Relax читання. Лірика


Іцхак Пінтосевич. Притчі

...Коли в школу прийшов сліпий хлопчик, діти з подивом запитали вчителя:

– Як же він буде вчитися, якщо він сліпий?

– Сліпа людина без книги. А наш новий учень вміє читати руками. У нього є спеціальні книги, в яких літери видавлені крапками, – пояснив учитель.

...– Нашому вчителю погано, терміново потрібен лікар. Діти схопилися з місць. Прийшов лікар, і вчителя забрали на ношах до лікарні. – Як ти дізнався, що вчителю погано? – здивувалися діти.

...– Але як можна відчувати, якщо не бачиш? – здивувався Антон.

– Мене книги навчили відчувати, – пояснив сліпий хлопчик. – Коли людина відчуває, вона немов бачить. Пам'ятаєш, вчитель нам говорив: «Сліпа людина – без книги і без набутих знань».

Пінтосевіч, І. Чого навчають книги : Притчі [Текст] / І. Пінтосевіч.– Київ: Агенція «Айпіо», 2014. – С. 90-91, іл. – Мова рос.

 


10.1.2017 в 14:23:04


Календар-практикум «Колесо життя»:


Сніговики падають з неба в розібраному вигляді

Девіз дня – твори!

Практика дня

Уявіть себе на вершині пагорба. Відчуйте, як вітер починає наповнювати все ваше єство. Усвідомте все, що важливо і цінно для вас в цей період життя. Відчуйте, як ці цінності шикуються всередині вас, подібно щоглі корабля: міцної, надійної опори. Подумки підійміть на щоглі вітрила своїх бажань і прагнень. Відчуйте пориви вітру на своєму обличчі. Відчуйте, як наповнилися вітрила. Спіймайте вітер змін і відпускайте свій повітряний корабель в політ!

 Колесо життя: календар-практикум 2016. – Київ:ТОВ Видавництво « Колесо життя», 2016. – 366 с. – Мова рос..


6.1.2017 в 11:20:06


Календар-практикум «Колесо життя»:


З усіх насолод, відпущених людині, найвишуканіше – мізкувати.

Девіз дня – дізнавайся!

Практика дня

Озвучте питання, проблему, задачу, рішення яких хотіли б знайти.

Спостерігайте протягом дня те, що відбувається з вами, як відповіді на ваш запит.

Колесо життя: календар-практикум 2016. – Київ:ТОВ Видавництво « Колесо життя», 2016. – 366 с. – Мова рос.


4.1.2017 в 15:55:47


Relax читання. Лірика


"Навчались довго ми, і дехто – в медресе,

щоб учням молодим переказати все.

Тож висновки які з отих наук численних?

Із праху ми прийшли, нас вітер віднесе."

                                              О. Хайям

Хайям, О. 978 [Текст] // О. Хайям: Рубаят / Поетич інтерпретація Г.В. Латника. – Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – С. 287.


26.12.2016 в 16:02:29


Relax читання. Гумор



15.12.2016 в 14:50:42


Relax читання. Гумор


Кум Петро старається запхнути до рота великий шматок сала та все не може.

– Куме, давайте надріжу, – хоче виручити кум Іван.

– Добре, куме, надріжте. Ось тут, і ось тут, – показує на куточки рота кум Петро.

 

Куми і кумки. Збірка анекдотів // Укладачі: Бойчук В., Кононенко О. – Київ, 2002. – С. 124 – 125.


30.11.2016 в 11:10:46


Relax читання. Гумор


Іван цілує Ганну і несе на ліжко. Вона знітилася.

– Може, після весілля…

– Ні, краще зараз. Як вийдеш заміж, чоловік може «застукати»…

 

Куми і кумки. Збірка анекдотів // Укладачі: Бойчук В., Кононенко О. – Київ, 2002. – С. 124.


29.11.2016 в 14:23:57


Огляд газети СтудЄкспресс.


Увага!Увага!


     Науково-технічна бібліотека ДНУЗТу сигналізує
: у нашому університеті курсує інформаційний потяг газети «СТУДЕКСПРЕС»!

Зі швидкістю світла він доставляє новини тільки на рейках позитиву. СтудЕкспрес – це газета студентів і для студентів ДІІТу. Рухомим складом керують талановиті та неперевершені : головний редактор – Лисенко Ольга, кореспонденти і ведучі – Лисяк Уляна, Кравченко Анастасія, генератор ідей та дизайнер – Дьоміна Тетяна, оператор-монтажер – Ягольник Сергій, спортивний оглядач – Підгорний Микола.

Читайте саме цю газету, адже тільки звідси ми вирушаємо в незабутню подорож інформаційним простором, поринемо у світ свіжих, вражаючих новин. Обирайте будь-який з поїздів гарного настрою та активного життя з платформ: "Анонси, новини ДІІТу", "Події Дніпропетровська", "Творчість ДІІТівців", "Подорожі ДІІТівців", "Інтерв'ю з ДІІТівцями та викладачами", "Вірші ДІІТівців", "Проза ДІІТівців", "Вихідні", "Знижки та безкоштовні пропозиції для студентів", "Огляд книг".

«Чому я маю читати цю пресу, чим вона відокремлюється від інших видань?», – запитаєте Ви. Тому що "СТУДЕКСПРЕС" – газета лідерів. Наприклад, за версією 9 каналу, в рамках фестивалю «Студентська весна 2016», команда газети стала переможцем у конкурсі «Краще студентське телебачення»; здійснила проект випуску електронного журналу «Express» (EXPRESS [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.calameo.com/read/00462952276938d385a28. – Назва з екрана. – Дата звернення: 18.11.16.); провела поетичний батл «Битва поетів», у якому, реалізуючи свої творчі амбіції, прийняли участь як студенти, так і співробітники університету. То була гаряча битва між прихильниками лірики та хардкору, фентезі і, навтіть – хоррору.

На завершення додамо: скоріше набуваємо квитки на швидкісний it-потяг і вирушаємо у неймовірно-пізнавальну подорож по сторінкам газети "СТУДЕКСПРЕС"!

                                                                    Ганна Калашникова,

бібліотекар ІІ кат. НТБ ДНУЗТ


23.11.2016 в 13:22:57


Relax читання. Гумор



23.11.2016 в 13:16:11


З книги мудрості:


«Бережіть час – це тканина, з якої зроблено життя»

                                                                     Річардсон

.

«Сучасна людина знаходиться перед Гімалаями бібліотек в положенні золотошукача, котрому треба відшукати крихту золота в купі піску»                                                                                                                                     Вавілов


21.11.2016 в 16:19:05


Relax читання. Фантастика


Олена Сібіренко - Ставрояні. Я – манекен

 

– Я – не та, за кого ви мене маєте, – сказала я і немов занурилася з головою в крижану воду.

– Я нікого ні за кого не приймаю, – сказав він. – Мені важливо, кого я бачу. Зрозуміло?

– Ні, – сказала я. – Тобто так.

– «Так» чи «ні"? – Запитав він.

– Я не людина, – сказала я.

– А хто ж?

– Я – манекен.

Добре, що у мене не було серця, а то б воно розірвалося. І його б знову не було.

Я встала. Зараз він мене вижене. Краще піти самій.

– Нісенітниця, – сказав він.

– Повторюю, важливо не на що я дивлюся. а що я бачу. ...

Сібіренко-Ставрояні, О. Я – манекен [Текст] / О. Сібіренко-Ставрояні // Я – манекен : повісті та оповідання / О. Сібіренко-Ставрояні. – Київ, 2009. – С. 58. – Мова рос.


9.11.2016 в 13:37:40


Relax читання. Детектив


Едгар По . Золотий жук

— А що саме? Що ти маєш на увазі?

— Та що ж, маса, жука й маю на увазі.

— Що-що?

— Жука. Я так певен, що той золотий жук укусив маса Віла у голову, їй-бо.

— А чому ти так думаєш ?

— Бо в нього щелепи здорові, та й рот теж. Зроду я не бачив такого клятого жука, щоб отак хвицав ногами й кусав усе, що не попаде. Маса Віл хутко вхопив його, та й випустив, отож тоді він, певно, і вкусив його. Я вже знаю. А мені той жук зразу не сподобався, я б його нізащо голіруч не взяв. Я знайшов клапоть паперу та й загорнув його, ось що я зробив. А крайчик паперу запхав йому в пащеку.

— Отже, ти думаєш, що твого пана вкусив жук і від цього він захворів?

— Я не думаю нічого, я просто знаю. Бо через що б іще маса Вілові снилося золото, коли б його не вкусив золотий жук? Я вже наслухався за цих золотих жуків!

— Але звідки ти знаєш, що йому сниться золото?

По, Е. Золотий жук // Едгар По. Проза – Москва, 1976. – С. 437


3.11.2016 в 15:39:04


З книги мудрості:


«Без вітру трава не ворушиться»

                              Гірські прислів'я


3.11.2016 в 14:25:05


Relax читання. Лірика


«Ти не роби похмурі свої брови в передчутті недолі, –

Подивися краще в дзеркало славних перемог життєвої долі. »

                                                                                   Нізамі

Іскендер-наме // Нізамі: П'ять поем. – М.: Худ. лит., 1968. – С. 576


3.11.2016 в 14:20:13


З книги мудрості:


«Потрібно любити те, що робиш, і тоді праця - навіть найгрубіша - підноситься до творчості»

                                                                                                                          М. Горький


2.11.2016 в 10:16:22


Relax читання. Гумор


«– Это водка? – слабо спросила Маргарита. Кот подпрыгнул на стуле от обиды. – Помилуйте, королева, – прохрипел он, – разве я позволил бы себе налить даме водки? Это чистый спирт!»

М.Булгаков "Мастер и Маргарита"


2.11.2016 в 10:13:59


Relax читання. Лірика


«Чим в руках пишніше троянда, тим гостріші шипи.

Ось такий урожай приносять нам долі сади! »

                                                         Нізамі

Сім красунь // Нізамі: П'ять поем. – М.: Худ. лит., 1968. – С. 480


2.11.2016 в 10:09:42


Relax читання. Гумор



31.10.2016 в 16:00:06


З книги мудрості:


«Початок науки - розум, початок розуму - терпіння»

                                                               Лакська приказка


31.10.2016 в 15:58:22


Хеллоуїн - свято 31 жовтня


Хеллоуїн (Гелловін; Хеловін; Хелоуїн; Геловін; англ. Halloween) або Відьо́мська ніч — сучасне свято, яке походить від старовинного кельтського. Святкується в ніч проти 1 листопада. Після прийняття християнства його святкували як «надвечір'я Дня всіх святих».

Найгучніше відзначається у США, Канаді, Ірландії та Великій Британії. Не будучи державним святом, за популярністю Хеловін поступається лише Різдву. В Україні набуває поширення після здобуття незалежності, разом із пожвавленням процесів американізації наприкінці XX ст. у світі. На думку багатьох дослідників, Хеловін є християнізованим святом, що походить від кельтських святкувань жнив та днів мертвих, тобто має язичницькі корені, зокрема від шотландського Савину. Також існують припущення, що Хеловін розвинувся незалежно від Савину та має християнське підґрунтя.

Під час святкування Хеловіну відбувається традиційне випрошування цукерок дітьми, відвідування тематичних костюмованих вечірок, прикрашання оселі та будівель, вирізання ліхтаря з гарбуза, цукрування яблук, розведення вогнищ, ловлення яблук з відра, розігрування, розповідання моторошних оповідок, перегляд фільмів жахів тощо.

Уперше назва Хеловіну (Halloween) згадується у 1745 році. Слово походить від англійського Hallowe'en — скорочення виразу All Hallow's Eve — надвечір'я (переддень) Дня всіх святих, яке своєю чергою розшифровується як All Hallowed Souls Eve — дослівно: Надвечір'я Всіх Святих Душ. У рівнинній шотландській, надвечір'я — це even, що видозмінилося до e'en або een. Хоча раніше, у давньоанглійській мові трапляється вислів All Hallows' (ealra hālgena mæssedæg, день повернення усіх святих), власне «переддень» All Hallows' Eve згадується лиш у 1556.

Символом свята є ліхтар з гарбуза у вигляді людської голови (Ліхтар Джека). Діти лякають дорослих, а ті відкуповуються від маленьких примар подарунками (звичайно солодощами).

 


31.10.2016 в 13:48:02


Relax читання. Гумор


 


27.10.2016 в 13:24:51


Пабло Пікассо.


25 ЖОВТНЯ – 135 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПАБЛО ПІКАССО (1881-1973), ФРАНЦУЗЬКОГО ХУДОЖНИКА

Пабло Пікассо – іспанець за походженням, навчався у свого батька Х. Руїса, в школах витончених мистецтв в Ла-Коруньї, Барселоні та Мадриді. Перші значні твори художника - "Старий жебрак з хлопчиком", "Дівчинка на кулі". Улюблені теми Пікассо – цирк, бій биків, антична міфологія, жіночі портрети. Серед них - "Голуб миру", "Мати і дитя", "Сімейство комедіантів", "Натюрморт з бичачим черепом", "Герніка". Творчість живописця мала значний вплив на мистецтво XX століття. У 1970 році в Барселоні був відкритий музей Пікассо.

     

   


27.10.2016 в 13:12:41


Relax читання. Лірика


Бунін і Україна: любов з першого погляду

   

         Життя багатьох російських письменників у всі часи було пов’язане з Україною, її зворушливими картинами природи, її талановитими і працьовитими людьми, які надихали митців творити.

         Запорозька Січ, Хортиця, Дніпро-Славутич з його порогами, які довелося долати на козацькій “Чайці”, теж стали джерелом натхнення та горнилом для становлення відомого російського письменника, лауреата Нобелівської премії, Івана Олексійовича Буніна, який прожив довге захоплююче життя. Народившись через дев’ять років після занепаду кріпосного права, він помер вісім років опісля закінчення другої світової війни, віддавши служінню літературі 66 років, дві третини віку.

Народився Іван Бунін 22 жовтня 1870 року у Воронежі, в старовинній розореній дворянській родині. Дитинство і рання юність майбутнього письменника пройшли на хуторі Бутирки, Єлецького повіту, Орловської губернії, куди в 1874 році переїхала родина Буніних в останній свій маєток.

Восени 1881 року Бунін вступив до Єлецької гімназії, де навчався всього чотири роки, а далі продовжував освіту вдома під керівництвом старшого брата Юлія, що був висланий за участь в народовольчому русі.

Брат Юлій зіграв велику роль в духовному становленні Буніна. Старшому братові він був зобов’язаний тим, що покинув остаточно родове розорене помістя, побував у містах України Харкові і Полтаві, де служив Юлій. Там, в земській управі, в якості бібліотекаря і статиста працював і сам Бунін.

         Літературну діяльність Бунін почав, коли йому не було і сімнадцяти років. В 1897 році він випустив свою першу книжку художньої прози - збірку оповідань “На край світу”, яка привернула увагу критиків і широких кіл читачів, зробивши його ім’я відомим.

Він багато читає про Україну: “Тараса Бульбу” Гоголя, про Запорозьку Січ і часто малює собі в уяві стрімкі дніпровські пороги і переїзди через них орлів-січовиків “козацьким ходом” на чайках.

Довго готуючи себе, Бунін таки здійснює, після умовляння матері, подорож порогами. Ось як він про це напише у своїй повісті “Козацьким ходом”: “Пізніше мені багато прийшлося поблукати по білому світу, але здається, ні одна моя подорож не збереглася так у моїй душі, як ці недовгі мандри по півдню Малоросії.

На шляху від Курська до Києва, я або не відходив цілими годинами від вікна, відволікаючись видом нової місцевості і нового типу людей, прислухався до м’якого південного говору, вдивлявся в лиця. Хохли мені дуже сподобались з першого погляду. Я зразу відзначив різницю, яка існує між мужиком-великоросом і хохлом. Наші мужики народ, у більшому, виснажений, в дірявих сіряках, в лаптях і онучах, зі схудлими лицями і патлатими головами. А хохли викликають відрадне враження: рослі, здорові і кріпкі, дивляться спокійно і ласкаво, вдягнуті в чисту, нову одежу…”. Ось як поетично з любов’ю описує Бунін далі подорож на “Чайці”, насолоджуючись красою Дніпра: “Плавно віддавалась повільній течії наша барка, а назустріч їй рухалася багатоводна широчінь Дніпра, проходили зелені урочища островів, там і сям важко пливли величезні плоти, а на них клопотали за роботою люди, розносились бойкі крики, говір і пісні. Там таємничо народжується він маленькою річкою і біжить серед дрімучого Полісся, де до цих пір ще бродять кабани і дикі кози, а бобри будують на лісних затонах свої хижі, і вже величним і повноводним з’являється в цій мирній і веселій Україні, благословенній країні землеробства і сільського життя. І я думав про те, яка прекрасна ще до цих пір ця країна, над якою пронеслося стільки віків кровавих війн і розбрату, по степах якої бродили дикі племена печенігів і половців; думав про те, як довго береже ця країна печать глибокої сивої старовини”. Я бував на могилах багатьох великих людей, але ні одна із них не справила такого зворушливого враження, як могила українського Кобзаря. І насправді, чия могила скромніша і в той же час величніша і поетична?! Поблизу неї древній Канів, “місце крові”, по старовинній турецькій назві, де почивають на старовинних монастирських кладовищах герої і захисники старовинного козацтва Самійло Кішка, Шах і Іван Підкова.

І. Бунін любив Україну і все українське. “Обидва ми, - писав він про себе і Чехова, - захоплювалися Малоросією”.

“В сучасності, - наголошував Бунін знову ж таки пророче, в “Житті Арсенєва”, - був великий і багатий край, красота його нив і степів, хуторів і сіл, Дніпра і Києва, народу сильного і ніжного, в кожній дрібниці побуту свого красивого і охайного, - нащадка слов’янства істинного, дунайського, карпатського”.

Можна багато розповідати про Івана Олексійовича Буніна, як людину, письменника, поета і перекладача, адже він перекладав вірші Т. Шевченка і також його заповіт російською мовою. І ніщо людське йому не було чужим. Він закохувався у чарівних жінок і вони теж любили його.

Ні в чому іншому так не відобразилось це світовідчуття, як в його оповіданнях про любов. Любовне почуття, хвилювання лише сполох, лише сонячний удар і продовжується одну мить, не в силах змінити нічого. Важливо, що саме геніальне бунінське оповідання про любов називається “Сонячний удар”. Але це необхідно читати, вражаючись магічній силі письменника.

Навесні 1919 року Бунін разом з жінкою, уникаючи червоного більшовицького терору, поїхав з Москви на південь, спочатку в Київ, а потім в Одесу. З Одеси в 1920 році із залишками білої гвардії, в потоці інших біженців, Буніни стають вигнанцями і потрапляють за кордон. Після недовгого перебування в Константинополі, Болгарії і Сербії, вони переїздять до Франції, у Париж. В тридцяті роки, вже в еміграції, він отримав Нобелівську премію - визнання, вище якого вже немає.

Під час Другої світової війни, коли Бунін з дружиною жили на півдні Франції, в Грасі у важких матеріальних умовах, Бунін на всі пропозиції фашистів співробітничати з ними - відповідав рішучою відмовою. Однак і на батьківщину Бунін, старий і хворий, так і не повернувся .Він помер у Парижі в ніч на 8 листопада 1953 року.

Бунін ніколи не долучався до характерного для певних прошарків російської інтелігенції антиукраїнського шовіністичного хору, не проявляв зверхності до українців. Тим він і цінний для українців, що показав, яким може і має бути справжній російський інтелігент.

Василь Слободяник

За матеріалами сайту http://www.personal-plus.net

 


21.10.2016 в 13:24:21


Open Access: 10 тенденцій в 2016 році.


За останніми даними, сьогодні вже дві третини світових наукових журналів передбачають можливість опублікувати статтю за принципом open access. Портал Publishing Perspectives опублікував маркетингове дослідження, в якому назвав ключові тенденції в розвитку відкритого доступу в прийдешньому році. Детальніше..


21.10.2016 в 7:59:33


Покрова та День козацтва


Покрова – свято весіль, матері, воїнів і прощення

Свято Покрови нагадує кожному про молитовне заступництво Божої Матері за людський рід і є храмовим святом багатьох міст і сіл України. Завдяки козацтву виник новий тип Ікони – "Козацька Покрова", де під омофором Богородиці зображаються українські єрархи, гетьмани і козаки. На хоругвах січовики також любили зображувати Покрову Богородиці, розпростерту над козаками... Недаремно сьогодні багато сіл носять назви " Покровка"," Покровське"," Новопокровка"…

Стало добрим звичаєм побувати 14 жовтня на Службі Божій, прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів чи знайомих, які пішли в похід, змушені десь воювати, боронячи Вітчизну, і помолитися за них.

Не дивно, що до Богородиці зверталися у важкі хвилини різні покоління воїнів. Зверталися матері, бабусі й усі, хто відчував найсильніший розпач – Церква вчить, що Діва Марія заступається і за найзапеклішого грішника.

Покрова Пресвятої Богородиці – безумовно, велике материнське свято, адже, звертаючи свої молитви до Матері Ісуса, наші предки віддавали себе, свою родину і Батьківщину під непереможну Покрову Богоматері.

Народні звичаї

Свято Покрови увібрало й чимало народних звичаїв. Вважається, що до Покрови слід завершити усі польові роботи, коли зібраний і засипаний у комори урожай, а поля засіяні озиминою. Учні саме тоді вперше йшли до школи, беручи горщик пшоняної каші, щоб наука не йшла в ліс". За станом погоди на Покрову дехто "передбачав", якою буде зима: якщо вітер з півночі, то зима буде холодною, якщо з півдня – теплою. Коли не випаде сніг, то не буде його і в листопаді, якщо журавлі ще не відлетіли у вирій, то холод притримається.

У цю пору всі масово одружувалися. Після 14 вересня починалися сватання, й після всіх обрядових дійств молоді, попросивши благословення Богородиці ставали на шлюбний рушничок. Неодружені дівчата на Покрову особливо старанно просили Богородицю про омріяне заміжжя: "Свята Мати, Покровонько, покрий землю сніжком, а мене, молодую, хустиною". Заміжні ж просили ласки у своєї заступниці, аби подружнє життя було щасливим. По Покрові – то і по теплові. У цей день традиційно вперше затоплювали у печі. Використовували дрова з вишні чи яблуні Водночас приказувалии "Свята Покрова, покрий нашу хату теплом, а господаря добром".

День козацтва

Не менше це свято вшановували й козаки. Певно, не випадково 14 жовтня святкують і День козацтва. У новому січовому таборі найперше будували Покровську церкву, а для воєнних походів використовували її похідний варіант з іконою Пресвятої Покрови. Перед важливою подією чи походом козаки завжди молилися своїй святій покровительці. У покровські  дні запорожці обирали нового отамана. Чи не більшість церков у козацькій державі зводили на честь Богородиці. Їх будували у селах, на слободах, у центрах паланок, на всіх річках. Навіть в урочищі Кагальник, де Дон упадає в Азовське море, була похідна церква Покрови. Звичайно, що все робилося руками й коштами козаків: теслярські й малярські роботи дорогоцінні ризи, ікони, бані й дзвони. Зодчі церков мали найбільшу шану в січовому товаристві, вирізняючись побожністю й мудрістю.


13.10.2016 в 14:48:02


Всесвітній день тварин.


Збереження, невиснажливе використання та відновлення тваринного світу залежить від кожного з нас, тому Міністерство екології та природних ресурсів України закликає долучитись до відзначення Всесвітнього дня захисту тварин і особистими справами зробити свій посильний внесок у цю необхідну та добру справу.

4 ЖОВТНЯ - ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ТВАРИН

Чомусь багато хто називає тварин нашими меншими братами. Але ж, якщо врахувати той факт, що тварини в чомусь іноді можуть бути більш кмітливі ніж ми, або ж для них навколишнє середовище більш зрозуміле, ніж нам, то їх можна було б назвати нашими старшими братами. Однак очевидно одне – людина в переважній більшості випадків залишається чільною і домінуючьою істотою, а тварини як правило, пригнічені, тож ці відносини ніяк не можна назвати братніми. Статистика невблаганна: кожну годину з лиця нашої матінки Землі безповоротно зникають три види тварин. Навіть не віриться! Кожен день відходять в історію близько 70-ти видів флори і фауни нашої планети. Біологічне різноманіття Землі неухильно скорочується величезними темпами.

Ще в 1931-му році прихильники руху захисту природи, на Міжнародному конгресі, що проходив в італійській Флоренції, враховуючи сумну динаміку розвитку відносин людини і природи, ініціювали установити щорічний Всесвітній день захисту тварин, який було прийнято відзначати 4-го жовтня. Дата проведення Дня тварин була вибрана на честь дня пам’яті відомого католицького священика Франциска Ассизького, померлого 4-го жовтня 1226-го року, котрий вважається в католицькій культурі покровителем тварин.

Сьогодні, з боку численних товариств захисту тварин з різних країн світу, вже стало доброю традицією влаштовувати різноманітні масові заходи на тему захисту природи і тварин нашої планети. День тварин проводиться з метою підвищення свідомості суспільства щодо необхідності захисту нашого з вами навколишнього середовища, а так само – з метою підвищення активності у сфері захисту тварин, якої потребують не тільки тварини дикої природи, а й наші домашні улюбленці. Лідируючу позицію у світі за чисельністю домашніх тварин на душу населення займають Сполучені Штати Америки. Серед європейських країн на першому місці знаходиться Чехія, де в доброї половини чеських сімей була в наявності, як мінімум, одна домашня тварина. Чехи так люблять своїх домашніх тварин, що приблизно чверть із них має документ про походження або родовід.


4.10.2016 в 9:38:54


Relax читання. Фантастика


150 років Герберту Уеллсу!

Герберт Уеллс народився в сім'ї небагатого лондонського комерсанта, який швидко розорився й загинув. Щоб підтримати родину, яка після батькової смерті залишилася без годувальника, Герберт дуже рано почав працювати. Бажання вирватися зі злиднів приводить його на навчання в університет. Талановитого юнака чекає блискуча кар'єра фізіолога. Проте Уеллс віддає перевагу літературі й починає писати художні твори.
Герберт Уеллс - автор великої кількості романів (найвідоміші - «Машина часу», «Людина-невидимка», «Війна світів», «Перші люди на Місяці»), оповідань - загалом близько 110, а ще - наукових праць з хімії, біології, педагогіки – їх близько 500. Як бачимо, це була надзвичайно активна й багатогранна творча людина, яка вміла організовувати свій час і в усьому досягати відчутних результатів.

Герберт Уеллс увійшов у літературу як автор науково-фантастичних творів на соціальні теми. Залюблений у науку, Уеллс розповідає про дивовижні пригоди, які трапляються з людьми на Землі або на інших планетах у близькому чи далекому майбутньому. Він широко використовує популярні на початку XX ст. наукові гіпотези. Деякі з них справдилися, реалізацію інших, можливо, спостерігатимуть покоління, які прийдуть після нас. Разом з тим, Герберт Уеллс пише оповідання, які не спираються на науку, а дозволяють розквітнути людській уяві та фантазіям. В результаті в оповіді стирається тонка межа, що відокремлює реальний світ та людське уявлення про нього.

     
..


20.9.2016 в 15:52:34


95 років Станиславу Лему!


Стані́слав Ле́м (12 вересня 1921, Львів — 27 березня 2006, Краків) — польський письменник-фантаст. Найпопулярніший польський письменник за кількістю мов, якими перекладено його твори

 

Самуїл Лем (1879–1954) і Сабіна Лем (із дому Волнер, 1892–1979), батьки письменника, вважалися поляками єврейського походження. Вони взяли шлюб у синагозі і брали участь в житті єврейської спільноти Львова. Самуїл разом зі своїм братом Фредериком належав до товариства підтримки єврейської молоді в отриманні вищої освіти (так званого «Товариства риґоризантів у Львові»). Батько письменника був військовим лікарем австро-угорської армії. Більшість дядьків і тіток Ст. Лема загинули під час Голокосту (в 1941-1942 роках).

Дитячі та юнацькі роки Станіслава Лема минули у Львові, про що він розповів у автобіографічній книжці «Високий Замок» (1966). Після закінчення гімназії (1939) майбутній письменник, прагнучи продовжити фах батька, вступив до новоствореного Львівського медичного інституту. Німецька окупація Львова влітку 1941 року перервала його навчання.

Під час німецької окупації Львова Станіслав Лем як блондин «арійського» вигляду міг у міру безпечно ходити по вулицях з фальшивими паперами, через що врятувався від загибелі і зумів врятувати своїх батьків.

17 липня 1945 родина Лемів репатріювалася до Кракова, де Станіслав вступив на медичний факультет Ягеллонського університету.

Ще студентом він 1946 року друкував оповідання, а в 1948 році написав роман «Шпиталь перетворення», який був розкритиковано. Можливо, невдача із реалістичною прозою наштовхнула молодого автора на думку про фантастику. 

1951 року вийшла у світ його книга «Астронавти». Успіх додав снаги, і письменник почав працювати досить-таки інтенсивно, видаючи майже щороку нову книгу: «Сезам» (1954), «Магелланова хмара» (1955), «Зоряні щоденники Йона Тихого» (1957), «Едем» (1959), «Навала з Альдебарана» (1959), «Повернення з зірок» (1961), «Книга роботів» (1961) та ін. Переважно це були твори класичної наукової фантастики про космічні подорожі, роботів, далекі планети, а також твори сатирично-пародійні - «Кіберіада», «Казки роботів», «Полювання», «Повторення».

Чимало зробив Лем у царині есеїстики, розмірковуючи над проблемами свого жанру, а через них — над шляхами розвитку науки, технічного прогресу і, зрештою, усього людства («Діалоги» (1957), «Сума технологій»  (1964), «Філософія випадку» (1968), «Фантастика й футурологія» (у 2-х томах, 1970) та ін.

Брався С.Лем і за традиційний детективний жанр («Слідство», 1959)

(За матеріалами Вікіпедії)


8.9.2016 в 15:47:41


Міжнародний день краси!


Краса врятує світ. Так говорять уже багато років. Намагаючись звеличити красу життя, люди не тільки почали писати вірші і музику, а й придумали спеціальне свято — Міжнародний день краси. Його відзначають 9 вересня.

Ініціатива святкування дня краси виходила від членів Міжнародного комітету естетики і косметології СИДЕСКО.

Сьогодні це найбільш авторитетна організація у світі косметології. Вона була створена в 1946 році в Брюсселі. До складу СИДЕСКО входять кращі косметологи з різних країн.

У цей день у світі особливо вітається все гарне, прекрасне, те, що приносить естетичне і моральне задоволення.

Це свято також є відмінним приводом забути про війни та інші проблеми, які людина створила за час свого існування.

Ви — прекрасні! Це не просто гарні слова. В кожній людині є щось прекрасне: очі, руки, волосся, голос, душа, мрія... А тому 9 вересня — це ваш день.

Від душі зичимо всім студентам, викладачам та співробітникам – чоловікам і жінкам, хлопцям і дівчатам щодня – і в будні, і в свята, почувати себе гарними і щасливими, адже це - найголовніше!


8.9.2016 в 15:16:18


160 років Івану Франку!


27 серпня виповнюється 160 років від дня народження Іва́на Я́ковича Франка, українського письменника, поета, публіциста, перекладача, ученого, громадського і політичного діяча.

(Презентацію дивись http://www.slideshare.net/diitlib/franko-59667476)

Ловелас, масон і веган. Ким був Франко?

Франко – масон

Насправді ні. Франко був абсолютно відкритим у своїх текстах та політичній діяльності.

Робити висновки про приналежність його до таємного руху масонства за текстом «Каменярі» (а масонство у перекладі з англійської означає «вільне каменярство») – не конструктивно.

Інші ж прив’язки Франка до руху масонів наразі теж не знаходять свого підтвердження.

Франко спав у домовині

Це правда. Таке було, коли він навчався у Дрогобицькій школі отців василіян і мешкав у своєї тітки Кошицької.

Тітка разом з чоловіком мали столярню, в якій розмальовували дерев’яні скрині та виготовляли домовини. Іноді трун було так багато, що не було, куди їх складати, відтак домовини клали одну на одну.

Тоді траплялося, що малому Франкові доводилося спати у труні. Коли його мати дізналася про те, де ночує син, то зробила тітці скандал.

Франко – вегетаріанець

Не зовсім. Іван Франко справді рідко вживав м'ясо, але це було пов’язано з тим, що у той час не вживали багато м’ясних страв. Його улюбленими кулінарними пристрастями були гриби та риба.

Однією із найпопулярніших страв на столі у родини була риба у галяреті. Франки їли рибу у найрізноманітніших варіаціях – смажили, закопчували, маринували. Франко не любив алкоголю, але у добрій компанії він міг випити вина. Згадують, що він любив медовуху. Також любив малиновий джем та малиновий сік. Навіть його персонажі часто їдять малинові та смородинові конфітюри.

Усі Франки дуже любили фрукти і мали великий сад, де були вишні, черешні, яблука, груші, сливи, кущі смородини та малини – цими фруктами та ягодами вони щедро пригощали усіх друзів.

Іван Якович виділявся ще й тим, що у той час, коли весь Львів пив каву, то він із родиною любив заварювати фруктові чаї. Щоправда зранку він любив заварити «триповерхову» каву, яка складалася з натуральної кави зі сметанкою та свіжої печеної булочки. Це називали «стоячою» або «триповерховою» кавою. Така кава була класичним сніданком багатьох Франкових героїв.

Кухня Франків була оригінальна тим, що стала синтезом різних традицій – галицької, бойківської, центральноукраїнської та гуцульської.

Франко мав два імені

Це правда. Оскільки Франко був пізньою дитиною (батьку на момент його народження було 54 роки), то вдома вирішили максимально його оберігати.

До п’яти років Івана Франка називали Мироном. У той час вірили, що коли по дитину прийде нечиста сила, то вона його просто не знайде – бо нікого в хаті не кликатимуть Іваном.

У своїх творах Франко називав іменем Мирон тільки близьких йому персонажів, які передають його переживання чи здібності.

Франко – екстрасенс

Частково це правда. У одному із найвідоміших автобіографічних творів «Під оборогом» Іван Франко описує сцену, де мольфар відганяє від села велику грозову хмару.

Франко описує, як гуляв біля села і побачив темну грозову хмару. Силою свого духа він ці хмари розігнав. Знесилений втратою енергетики, п’ятирічний хлопець засинає. Коли мати знаходить його і чує цю історію, то дуже лякається.

Деякі епізоди життя Франка свідчать, що він мав екстрасенсорні здібності. Зокрема, він бачив видіння смерті свого сина Петра. Йому наснився сон про те, як його син впав у яму. Петро справді загинув за невідомих обставин під час примусової депортації до СРСР. Останні десять років свого життя він проводить у розмові з духами, пише про них не тільки у листах чи нотатках, але й у наукових працях. Франко видав поему Адама Міцкевича «Wielka utrata» і посилається на те, що дух самого Міцкевича сказав йому, що це, власне, його твір.

Франків нахил до містицизму в останні роки життя, ймовірно, міг бути й наслідком інтенсивного лікування. Йому приписували старече слабоумство та психічні захворювання. Можливо, галюцинації стали наслідком неправильного лікування та погано встановленого діагнозу.

Франко не вчився і не викладав у львівському університеті

Це не зовсім правда. Франко вступив в львівський університет як один із найкращих випускників Дрогобицької гімназії. Він успішно навчався і отримував стипендію, але згодом, як сам пізніше писав, «на його голову впав безтолковий політичний процес».

Франка ув’язнили, але насправді не вигнали за це з університету. На відміну від Російської імперії, де за політичні переконання могли вигнати, у Австро-Угорській імперії цього не сталося. Франко вийшов із в’язниці і поновився на навчанні, але втратив можливість закінчити його, коли його заарештували вдруге.

Пізніше його дружина Ольга Хоружинська наполягала на тому, щоб він захистив докторську дисертацію. Вона вірила, що так родинна зможе отримати стабільне джерело прибутку. Тоді Франко дослухав останні семестри навчання у Чернівецькому університеті, докторат він захищав уже у Відні, після чого хотів продовжити наукову і викладацьку кар'єру у Львові.

Франко – олігарх

Насправді ні. Франко ніколи не був багатим. Його прибуток був непостійним, навіть були періоди, коли він голодував.

Франко ставився до грошей як митець. Він ніколи не був надто ощадливим, але не треба з нього робити вар’ята-безсеребреника. Основний прибуток Франка – це гонорари за тексти, зокрема в польській та німецькій пресі. Як і зараз, жити з гонорарів було дуже складно.

У шкільні роки він виконував домашні завдання замість своїх менш здібних однокласників, підробляв репетитором. Однією з найбільших статтей витрат була оплата за орендовану квартиру. Майже 16 років родина Франків змінювала зйомні квартири і тільки у 1902 році Іван Франко спромігся збудувати власний дім.

Франко – донжуан

Це неправда. Франко дуже часто закохувався і любов йому являлася частіше, аніж тричі.

Інша річ, що коли про це говорять некваліфіковано, то це виглядає так, що він був розпусником, ловеласом чи Доном Жуаном. Це не так, бо більшість його любовей були тільки літературними – він не стільки хотів возз’єднатися у сімейній гармонії із цими пасіями, скільки закохувався у ці образи, а потім гірко розчаровувався.

До прикладу у «Зів’ялому листі» він пише:

«Ні, не тебе я так люблю,

Люблю я власну мрію!

За неї смерть собі зроблю,

Від неї одурію».

Його першим і найбільшим коханням була Ольга Рошкевич. Він був молодий, мав великі плани, можливо, якби був ініціативніший, вони могли втекти разом до іншої країни.

Тому, схоже, що всі подальші любові Франка були ерзацами його перших стосунків. Ні полька Юзефа Дзвонковська, ні поштова співробітниця із Трускавця Целіна Зигмунтовська не мали тих рис, якими їх наділяв Франко. Він просто фантазував.

Франко мав отримати Нобелівську премію

Частково, так і було. Франка справді висували на Нобелівську премію, це зробив священик Йосип Застирець.

У 1915 році він звернувся до нобелівського комітету із пропозицією про висунення Франка. Але, на жаль, його лист надійшов до Стокгольма із запізненням, коли питання про лауреатів було вирішене, а список претендентів уже був затверджений.

Франкознавці зауважують, що у цьому році Іван Якович мав усі шанси отримати Нобелівську премію, адже його робота була відомою у Європі.

Справу із висуненням вирішили перенести на наступний рік. Але у 1916 році Франко помер, а, згідно з правилами Нобелівського комітету, премія вручається тільки живим претендентам.

Франко – родич Кульчицького, який відкрив першу кав’ярню у Відні

Це правда. Мати Франка – Марія Кульчицька, належить до роду шляхти Кульчицьких.

Цей рід пов'язаний із засновником віденської кав’ярні «Під синьою фляшкою» Юрієм Кульчицьким, який і був автором рецепту «віденської кави».

(за матеріалами сайту http://zaxid.net/news/showNews.do?lovelas_mason_i_vegan_kim_buv_franko&objectId=1393078)


26.8.2016 в 13:16:27


Святкування Дня Незалежності в Дніпрі!


"Святкування в нашому місті розпочнеться о 9.00 з урочистої церемонії покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку, що на Монастирському острові.

Концертним майданчиком традиційно стане Фестивальний причал. Там встановлять сцену, місця для сидіння, забезпечать безкоштовну питну воду. На сцені будуть вручені державні нагороди жителям міста і області.

Крім того, на причалі облаштують великий екран, на якому в прямому ефірі транслюватимуть святковий парад в Києві, і 33 намети з експозицією-презентацією кожного району Дніпра і міст Дніпропетровської області. Працюватиме виставка робіт, присвячених історії та сучасності Дніпра.

З 12.00 і до самого вечора на Фестивальному причалі виступатимуть творчі колективи міста.

Різні святкові заходи, зокрема спортивні, пройдуть в кожному районі, у всіх парках. Так, в літньому театрі парку Глоби о 18.00 розпочнеться концерт переможця телевізійного шоу "Х-фактор-4" Олександра Порядінського.

23 і 24 серпня в акваторії Дніпра пройде першість міста з вітрильного спорту.

Одним з основних заходів 24 серпня стане проведення забігу у вишиванках "Vyshyvankarun". Старт о 9.00 від площі біля Театру опери та балету. Цей всеукраїнський захід одночасно стартує в Києві, Одесі, Рівному та Дніпрі.

Також у День Незалежності відбудеться авіашоу "Вільне небо". Фест пройде на аеродромі в селі Майське з 12.00 до 22.00. Як повідомляють організатори, гостей чекає тригодинне авіашоу за участю більш десятка різних спортивних гвинтових і реактивних літаків і вертольотів. Спортсмени-парашутисти продемонструють свою майстерність, а глядачі зможуть насолодитися яскравим видовищем.


23.8.2016 в 14:37:08


Relax читання. Лірика


Татова криниця 

Неба світанкового палітра,
На отавах – росяні разки…
Серпень щоки притуля до літа,
Вигріва на сонечку боки.
Дихае спокійно річка просинню.
Тиша у садах стоїть на чатах.
Так повільно серпень йде до осені,
Так не хоче з літом розлучатись.
Відшуміли і громи, і зливи,
Жнивних днів напруга нелегка.
Літо моє, добре і щасливе,
Не тікай од мене, не тікай!

 

         Віктор Геращенко

********************* 

Літо.

 

Літо, літо золоте
випиває роси
та з пшениченьки плете
Україні коси.
Виглядає з-поміж віт
вишнями в садочку,
одяга на цілий світ
сонячну сорочку.

         А. Загорудний

 

************************

Пахне літо чебрецями.

 

Світла днина над полями,
пахне літо чебрецями
і виспівує в колоссі
вічну пісню стоголосу.
Кличе літо в полонини,
де світанки сині-сині,
вдень припрошує до річки
під смарагдові смерічки.
Скільки сонця, скільки світла
нам дарує щедре літо!
Прогримить гроза над гаєм –
в небі райдуга засяє.
Й знову сонце над полями,
пахне літо чебрецями,
а лани – новим врожаєм.

         І.Чопей

*************************

Гаї шумлять

Гаї шумлять —
я слухаю.
Хмарки біжать —
милуюся.
Милуюся-дивуюся,
чого душі моїй
так весело.

Гей, дзвін гуде —
іздалеку.
Думки пряде —
над нивами.
Над нивами-приливами,
купаючи мене,
мов ластівку.

Я йду, іду —
зворушений.
Когось все жду —
співаючи.
Співаючи-кохаючи
під тихий шепіт трав
голублячий.

Щось мріє гай —
над річкою.
Ген неба край —
як золото.
Мов золото-поколото,
горить-тремтить ріка,
як музика.

         Павло Тичина

   


16.8.2016 в 15:18:39


День котів!


Кішка — це найближча до людини тварина. Наука, яка займається вивченням цього виду тварин, твердить, що кішки є надзвичайно розумними створіннями, багато в чому перевершують собак. Вважається, що кішки не приносять кинуту їм палицю, як це роблять собаки, лише тому, що вони не вважають цю роботу своїм обов'язком.

Святкування дня котів влаштовують для 36 видів цих тварин, які знаходяться поруч з людиною у всіх куточках землі. Кожна кішка має свій особливий характер. Ці тварини вимагають поваги до себе, оскільки відчувають себе рівними з людиною.

Всесвітній день котів — це ще один привід попестити свого улюбленого домашнього вихованця, адже всі коти без винятку дуже люблять ласку і тепло. Якщо забезпечити їм комфортне життя, повну турботи і ніжності, тоді кішки обов'язково подарують своїм господарям своє приємне муркотанням.

http://beyond.ua/vsesvitniy-den-kotiv

Котик Мурчик, наш голубчик,
Лапки м'які, зубки гострі,
Ходить котик тихо –
Буде мишкам лихо

.

КИЦЯ-МОЛОДИЦЯ
Закортіло киці
В ліс на вечорниці:
Взула срібні черевички,
Скочила з полиці.
Підбігає до воріт,
А там стоїть старий кіт –
Не пускає кицю
В ліс на вечорниці!
(Богдан Чепурко)

.

Кіт-воркіт біля воріт
Чеше лапкою живіт.
Бігла мишка-побіганка,
Що робити по сніданку?
Кіт не знає.
Чи стояти біля хати?
Чи сіреньку доганяти?

     

Ліана Нікітіна, НТБ ДНУЗТ


8.8.2016 в 14:55:24


День хрещення Київської Русі-України.


28 липня
День Рівноапостольного Великого князя Київського Володимира – хрестителя Київської Русі-України.
День хрещення Київської Русі-України

День Хрещення Київської Русі − України − державна пам’ятна дата в Україні на честь Хрещення Русі, що відзначається щорічно 28 липня − у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира.

Ця пам’ятна дата відзначається здавна − перше широке народне святкування Дня хрещення Русі пройшло 1888 року (ідея святкування належала київському митрополиту Платону). Датою ж хрещення Київської Русі, яке провів князь Володимир, вважається 988 рік. Літопис описує цю подію так: “…Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: “Якщо не з’явиться хто завтра на ріці − багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, − то мені той противником буде…”. А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду… а попи, стоячи, молитви творили. І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається”.

Згідно з “Повістю минулих літ”, 988 року київський князь Володимир Святославович під час Хрещення народу промовив таку молитву: “Боже великий, що сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, Господи, узнати тебе, істинного Бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру правдиву і незмінную. А мені поможи, Господи, проти врага-диявола, щоб, надіючись на тебе і на твою силу, одолів я підступи його”.

 Благотворним наслідком Хрещення та розповсюдження християнства на нашій землі стало очищення народу від ідолопоклонства та утвердження іншого сенсу життя, створення нової культури, запровадження своєї писемності й літератури, архітектури й живопису, розвиток науки й освіти. Вагомим є значення християнської віри в процесах консолідації та гуманізації суспільства, становленні вітчизняного законодавства і права, розвитку економічного й господарського життя. Християнство поставило Київську Русь в один ряд з іншими європейськими християнськими народами, перетворило Київ на могутню столицю великої держави.

Нехай це свято назавжди залишається символом духовної та національної єдності українського народу, дарує всім щедрої Божої благодаті, миру, духовної наснаги, міцного здоров’я та довголіття.

   


27.7.2016 в 13:24:20


Висоцький Володимир Семенович.


Сьогодні день пам'яті Володимира Висоцького


Рівно 36 років тому, 25 липня 1980 року не стало Володимира Висоцького. Знаменитий і всенародно улюблений актор і музикант помер від гострої серцевої недостатності. Трагічна подія припала на проведення в столиці літніх Олімпійських ігор; тим не менш, на похорон Висоцького, за спогадами очевидців, зібралася чи не вся Москва.

Володимир Семенович Висоцький прожив дивне яскраве та насичене творче життя. За свої 42 роки він взяв участь у трьох десятках фільмів, зіграв у 15 виставах «Театру на Таганці», а список пісенних і віршованих робіт (у тому числі для театральних постанов) йде на сотні.

Іменем Висоцького названі вулиці і площі.

 

Я не люблю фатального исхода 
От жизни никогда не устаю 
Я не люблю любое время года 
Когда весёлых песен не пою 
Я не люблю открытого цинизма 
В восторженность не верю и ещё 
Когда чужой мои читает письма 
Заглядывая мне через плечо 
Я не люблю когда наполовину 
Или когда прервали разговор 
Я не люблю, когда стреляют в спину 
Я также против выстрелов в упор 
Я ненавижу сплетни в виде версий 
Червей сомненья, почестей иглу 
Или когда всё время против шерсти 
Или когда железом по стеклу 
Я не люблю уверенности сытой


Уж лучше пусть откажут тормоза 
Досадно мне, что слово "честь" забыто 
И что в чести наветы за глаза 
Когда я вижу сломанные крылья 
Нет жалости во мне и неспроста 
Я не люблю насилье и бессилье 
Вот только жаль распятого Христа 
Я не люблю себя когда я трушу 
Обидно мне, когда невинных бьют 
Я не люблю, когда мне лезут в душу 
Тем более, когда в неё плюют 
Я не люблю манежи и арены 
На них мильон меняют по рублю 
Пусть впереди большие перемены 
Я это никогда не полюблю

                                 В. Высоцкий


25.7.2016 в 12:35:58


Теліга Олена Іванівна.


21 липня виповнюється 110 років від дня народження Олени Іванівни Теліги (справж. - Олена Іванівна Шовгенева) (1906 (за інш. - 1907)–1942), української поетеси, літературного критика, культурного діяча.

 

Олена Теліга: "Життя - це боротьба, а боротьба - це справжнє життя"

 

         Народилась 8 (21) липня 1906 року в Іллінському під Москвою в інтелігентній, напівбілоруській-напівукраїнській родині Шовгенів. Коли дівчинці було п’ять років, Шовгенови переїхали до Петербурга. 3 1918 року родина мешкає в Києві. У Києві Олена вчиться в Жіночій гімназії Олександри Дучинської; вивчає українську мову поряд з російською, німецькою, французькою. У 1920 році батько і брат Олени опинилися в еміграції в Чехословаччині. Навесні 1922 року матері Олени разом дочкою та сином Сергієм вдається вибратися з радянської України спочатку в Польщу, а в липні 1922 року оселитися в Подєбрадах у Чехословаччині. Саме в Чехії Олена спочатку отримує «матуру» — атестат, а потім закінчує історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празі. Тут вона знайомиться зі своїм вірним другом Михайлом Телігою, одружується з ним — з ним згодом і піде на розстріл. Саме в Чехії відбувається її становлення як поетки, публіциста-літературознавця. З вибухом Другої світової війни Олена Теліга перебувала в Польщі — ще з 1929 року жила тут, коли у Варшаві померла її мати. Тоді ж настали злигодні та нестатки: іноді їй доводилося працювати з музичними номерами в нічних кабаре — і навіть манекенницею, але потім вдалося влаштуватися вчителькою початкових класів. 

         У 1937 році, виступаючи перед Українською Студентською громадою у Варшаві, Теліга висловлює своє захоплення фашистськими рухами у Європі. Проте тяжіння до Києва жило в її душі постійно: «трагічний» Київ чекав її — і вона не сподіваючися, що на неї чатує небезпека, вирушила разом із Уласом Самчуком і кількома друзями до міста юності. У грудні 1939 сім’я Теліг переїхала до Кракова, де Олена зустріла свого знайомого, відомого діяча української емігрантської культури Олега Ольжича і вступила в Організацію українських націоналістів (ОУН). У 1941 році в Києві Олена Теліга організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією «Українського слова» Івана Рогача, що знаходилась на Бульварно-Кудрявській вулиці, видає тижневик літератури і мистецтва «Літаври». Після арешту редакції «Українського слова» О. Теліга не брала до уваги постанов німецької влади: ігнорувала вказівки німців зухвало і принципово. 7 лютого 1942 р. почалися арешти, вона знала, що ризикує, але тікати з Києва не хотіла. Олена пішла на стовідсоткову загибель, з нею пішов і її Михайло. Під час арешту 9 лютого він назвався письменником, щоб бути разом з нею.

         В київському ґестапо Олена Теліга перебувала у камері № 34. Тоді ж відбулася її зустріч із сестрою Лесі Українки. На сірому ґестапівському мурі залишила вона свій останній автограф: угорі намальовано тризуб і напис — «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». За даними істориків, 22 лютого 1942 р. українську письменницю-патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.

   


21.7.2016 в 9:35:31


Relax читання. Лірика


Борис Пастернак. Липень

 

По будинку бродить привид.
Весь день кроки над головою.
На горищі мелькають тіні.
По будинку бродить домовий.

Скрізь бовтається недоречно
Заважає в усі справи
У халаті крадеться до ліжка
Зриває скатертину із столу.

Ніг у порогу не обтерши
Вбігає у вихорі протягу
І з фіранкою, як з танцоршей
Злітає до стелі.

Хто цей пустун-нечема
І ця примара і двійник?
Та це наш мешканець приїжджий
Наш літній дачник-відпускник.

На увесь його недовгий роздих
Ми цілий будинок йому здаємо.
Липень з грозою, липневе повітря
Зняв кімнати у нас внайми.

Липень, що тягає в одязі
Пух кульбаб, лопух
Липень, додому крізь вікна вхожий
Все гучно що говорить вголос.

Степовий нечесаний нетіпаха
Пропахлий липою і травою
Бадиллям і запахом кропу
Липневе повітря лугове.

                                                                                          1956     

   

                       


18.7.2016 в 10:17:52


День Петра і Павла.


12 липня Православна Церква молитовно вшановує святих апостолів Петра і Павла – двох дивовижних проповідників Євангелія, які стали символами першого століття християнської Церкви, двох людей, чиїми творами Церква досі керується у вирішенні різних питань в області віри і моралі, двох людей, дуже різних за своїм походженням і характером, але об'єднаних єдиною вірою в Христа і любов до Нього.


12.7.2016 в 10:39:43


День Івана Купала.


Іван Купала – давнє свято у слов’ян, пов’язане з одним з найпоширеніших у слов’янській міфології поганським божеством Купалом (Купайлом). Відзначалося в ніч з 6 на 7 липня у вигляді своєрідного обряду з іграми, піснями, скаканнями через багаття, купанням і обливанням водою, виготовленням опудал, які потім спалювали або топили. Пізніше під тиском християнської церкви поганський культ Купала злився з християнським культом Іоанна Хрестителя, звідки й пішла назва.

День Іванов! 
Папороть перед світлом 
Вогняним палає кольором; 
Хто в лісі його знайде? 
Хто твердою рукою 
Перед ранньою зорею 
З стебла його зірве? 
День Іванов! 
Буде страшно там до смерті: 
Зберуться відьми, чорти, 
виповзе підземний гад, 
з трун скелети встануть 
І за цвіт боротися стануть; 
Хто поб'є їх - знайде скарб. 
День Іванов! 
Упирі верхом на птахах 
І в повітряних колісницях 
Мерці над головою 
Будуть їздити з диким виттям, 
І ворони чорним роєм 
Крик піднімуть в імлі нічній. 
День Іванов! 
тут, надівши від спеку шуби, 
Вилітавши через труби, 
Відьми викрадуть лушні, 
Соком тирлича зітруться 
і на мітлах понесуться 
У місто Київ на три дні. 
День Іванов! 
Щоб не зустріти відьом і пекла, 
Не піду шукати я скарбу; 
я з дівчатами піду, 
Я над Удаєм-рікою 
З опівнічної темрявою 
Зустріну першу зірку. 
День Іванов! 
Наші танці будуть живі: 
Принесемо стоги кропиви; 
На вершині тієї гори 
ми запалимо вогні багаттями, 
Станемо стрибати ми натовпами 
Через кропиву і багаття.

 

Вінки 
Діви поспішають геть з села; 
В поле давно жито зацвіла, 
В житі волошки блакитними квітами; 
Красуні зайняті з ранку вінками, 
Колос зелений до квітки приплетуть, 
Чорні кучері вінком перевьют. 
У степ козаки галасливим натовпом 
Вийшли з хат, кожен з косою ; 
Їх граблі коливаються, підняті вила, 
І коси, виблискуючи, стукають про точив, 
Сталь засліплює як сонця промені, 
Весело, з сміхом йдуть поючі. 
«Хто вас як ми, дівчата, і любив? - 
Кожен з них так говорив. - 
Кому ж іншому вінки ви плетете? 
Інших козаков ви ніде не знайдете! 
Дайте, красуні, нам по вінку: 
З серця, бути може, він зніме тугу » 
Вам чи вінки діви плетуть? 
Ні! Для співаків тих, що співають 
Вітчизну, красунь, любов і свободу. 
Віддайте ви старих часів народу, 
скуйте ви шаблі з кіс і серпів, 
Будьте як діди, - дочекаєтеся вінків!

                              Микола Маркевич 

Маковский- Девушки освещенные солнцем Соколов- Ночь на Ивана Купала Иван Купала Гадание на венках 


6.7.2016 в 8:31:44


Relax читання. Лірика


Без оголошення війни

   

         О 3 годині 15 хвилин за московським часом, німецькі війська почали вторгнення на всій прикордонній смузі від Баренцева моря до Чорного. Вони відкрили вогонь по прикордонних заставах і почали бомбардування військових об'єктів і аеродромів. У перший же день війни були знищені 1,2 тисячі радянських літаків, більшість з яких навіть не встигли злетіти. У той же час радянські льотчики здійснили 6 тисяч вильотів і збили 200 літаків ворога.

         Коли на західних рубежах Радянського Союзу вже йшла війна і лилася кров, більшість громадян країни все ще спокійно спали. Про напад Німеччини люди дізналися лише опівдні. Приблизно о 12 дня по радіо виступив народний комісар закордонних справ СРСР Молотов: «Сьогодні, о 4 годині ранку, без пред'явлення будь-яких претензій до Радянського Союзу, без оголошення війни німецькі війська напали на нашу країну, атакували наші кордони у багатьох місцях і піддали бомбардуванню зі своїх літаків наші міста - Житомир, Київ, Севастополь, Каунас і деякі інші, причому вбито і поранено більше двохсот чоловік. Нальоти ворожих літаків й артилерійський обстріл були вчинені також з румунською і фінляндської територій. Цей нечуваний напад на нашу країну є безприкладним в історії цивілізованих народів віроломством », - сказав Молотов.

         Ця новина прозвучала, як грім серед ясного неба. Вона порушила звичний плин мирного життя. Мобілізація в СРСР була оголошена 23 червня, багато хто йшов на фронт добровольцем.

         Після 22 червня 1941 року в СРСР вже нічого не було так, як раніше. У цій війні, за сучасними оцінками, ми втратили більше 26 мільйонів чоловік, і торкнулася вона кожноъ родини.

Вірш про війну, "Слово гніву"

Піднявши голову гадючу,
Де злоби випечено знак,
На землю світлу і могучу
Повзе ватага розбишак.

Вони і досі не зреклися
Своєї чорної мети —
Лани, що медом розлилися,
Скаженим потоптом пройти,

Вони, що Францію веселу
В жалобу чорну одягли,
Вони, що чеські білі села
У пута куті повили,

Вони, що прирікають радо
Народи мирні на загин,
Вони, чиє наймення — зрада,
Вони, чиє дихання — тлін,—

Вони переступить насміли
Землі тієї грань святу,
Де лине люд ширококрилий
Із висоти на висоту,

Де всі серця в битті єдинім
Живуть, і люблять, і горять,
Де українець із грузином,
Вірмен із руським вряд стоять.

Пової прагнучи поживи,
Туди насміли йти вони,
Де, ніби моря переливи,
Цвітуть народи і лани...

Дарма, кати оскаженілі!
Вам перемоги не діждать!
Назустріч вашій темній силі
Устала промениста рать,

Над нею стяг багряний має,
Над нею вольний спів гримить,
І в ночі сил таких немає,
Щоб наше сонце погасить. 

Максим Рильський, 1941 рік


22.6.2016 в 10:16:41


Relax читання. Лірика


Моро́зиво — заморожений солодкий десертний продукт. Морозиво виготовляється звичайно з молока, вершків, масла, цукору з додаванням смакових та ароматичних речовин. Морозиво може бути також фруктовим (на основі соку і мякоті фруктів і ягід). Таке морозиво називається ''щербет''.

Поживна цінність

         Морозиво як продукт молочний має понад 100 корисних речовин. У ньому містяться білки, жири, вуглеводи, цілий набір вітамінів (А, В1, В2, В12, С, Д, Е, Р). Кількість вітамінів С збільшується при додаванні фруктового наповнювача.

         Вчені встановили, що компоненти, котрі входять до складу морозива, сприяють виробленню в організмі серотоніну — речовини, яка відповідає за хороший настрій і бореться зі стресами.

Історія

         Iсторія продукту, що одержав назву морозиво, почалася дуже давно, ще за 3000 років до нашої ери в Китаї. Десерти з лимона, води і натуральних смакових речовин, молока, а також змішані зі снігом або льодом фруктові соки, натуральні або підсолоджені - рятували від жари жителів Китаю. Рецепт смачного засобу від жари поступово поширювався по всій Центральній Азії.

         Європа дізналася про заморожений десерт у 1292 р. від відомого мандрівника Марко Поло. Рецепт заморожування фруктових напоїв дізнався від Марко Поло Гіппократ. Він відразу став рекомендувати його своїм пацієнтам, тому що воно покращувало самопочуття, настрій. Військові готували собі суміш із снігу з вином або молоком, медом і фруктовими соками. Таке було й у походах Олександра Македонського. Спеціальні естафети рабів доставляли сніг із гірських вершин і з печер. У якості холодильників служили глибокі земляні ями, у котрих попередньо ущільнений сніг під товстим прошарком гілок дерев і землі міг зберігатися декілька місяців. У античному Римі з гір Албанії, із льодовика Альп приносили сніг і перемішували його з рожевою водою, медом, фруктами і деревною смолою. Ця суміш вважалася делікатесом.

         У 1553 р. Катерина Медичи стала королевою Франції, і з нагоди цього торжества на десерт було подане морозиво з малини, апельсинів і лимонів. Її син Генріх приохотився до цих делікатесів і вживав їх щодня. Рецепти складу морозива були державною таємницею.

         Під час правління французької королеви Ганни Австрийской уперше з'являється шоколадне і ванільне морозиво.

         У 17 сторіччі у всіх прошарках населення Парижа і Відня морозиво стало улюбленими ласощами. У 1788 р. у Відні видається поварена книга, що містить різноманітні рецептури морозива.

         Тоді ж звістка про морозиво дійшла і до Америки через мандрівників. Незвичайно любили морозиво президенти США.

         Під час Наполеона Третього у Франції було створено перше вершкове морозиво. Його рецепт був винайдений Ле Беєм в місті Плобьер. Саме тому даний сорт морозива отримав звичне всім назву «пломбір».

         У 1919 р. американець Християн Нельсон розробив рецепти морозива, глазурованого шоколадом. Його назвали "пиріжок ескімоса" (эскімо-пай). Він же розробив технологію масового випуску. Через чотири роки, Нельсону був виданий патент для виробництва морозива на паличці.

         …З часом морозиво стало найпопулярнішим десертом в багатьох країнах, кожна з яких придумувала різні добавки і суміші, щоб смак морозива став більш пікантним, ароматним і витонченим. Наприклад, Італія вважається батьківщиною морозива-асорті. В Австрії стало прийнятим подавати морозиво з шоколадом. Саме завдяки всім цим варіаціям на тему морозива, ми маємо сьогодні найсмачніший і улюблений багатьма десерт.

   


14.6.2016 в 15:17:05


Конституція України


Наближається двадцята річниця прийняття Основного Закону країни. 28 червня в Україні відзначається державне свято - День Конституції. У цей день в 1996 році Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України - першу Конституцію незалежної української держави. Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійному залі всю ніч з 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту: про державні символи України, про державну українську мову, про право приватної власності на Україні.

Ухвалення Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Ухвалення Конституції визначило базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей - все те, що формує політико-економічну систему. Окреслено відносини держави і людини, держави і громадянина, їх права та взаємні обов'язки. Встановлено межі втручання держави в життя суспільства і окремої особистості, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені. Конституція 1996 року, з деякими змінами і доповненнями, діє в країні і в даний час. Відповідно до Конституції, день прийняття Основного Закону є державним святом - Днем Конституції України.


7.6.2016 в 10:02:39


Relax читання. Лірика


Пушкін : цікаві факти з життя

    Кожен пам’ятає, що Пушкін трагічно загинув внаслідок дуелі з Дантесом, яку сам же спровокував. Але це не зовсім так. Спочатку Пушкін справді викликав Дантеса на дуель з причини того, що стали поширюватися погані чутки, в яких Пушкіна виставляли «Рогоносцем». Однак, стараннями друзів Пушкіна, ця дуель була зупинена, частково тим, що Дантес зробив пропозицію сестрі Наталії Гончаровій. Не дивлячись на це, чутки продовжували рости і ставати все гірше і гірше. Тоді Пушкін відправив дуже образливий лист батькові Дантеса, що і послужило приводом для дуелі.    Пушкін був вкрай запальний, і за все його життя брав участь у більше ніж 20 дуелях. Пушкін був ініціатором п’ятнадцяти дуелей, з яких відбулися чотири, інші не відбулися зважаючи на примирення сторін, в основному стараннями друзів Пушкіна; у шести випадках виклик на дуель виходив не від Пушкіна, а від його опонентів.

    Перша дуель Пушкіна відбулася ще в ліцеї. Пушкін був маленького зросту. Через це він комплексував і навіть соромився стояти поруч зі своєю дружиною Наталією Гончаровою на званих прийомах, оскільки вона була значно вищою від нього. Пушкін багато разів закохувався і завжди говорив, що Наталія Гончарова була його 101 любов’ю. І це дійсно була любов. Історично відомо, що перед дуеллю Пушкін запитав свою дружину: за ким ти будеш плакати? Наталія відповіла дуже просто: По тому, хто помре.

    У біографії Пушкіна є одна вкрай незвичайна, і навіть комічна дуель. У Пушкіна був улюблений ліцейський товариш Кюхельбекер. Одного разу Пушкін жорстоко пожартував над ним, в результаті чого товариш викликав Пушкіна на дуель. І ця дуель відбулася — обидва пістолета вистрілили, але заряджені вони були … журавлиною. Все закінчилося примиренням нерозлучних товаришів.

    Всім відомий вірш «Я пам’ятаю дивну мить«. Пушкін присвятив Анні Керн. Через два десятиліття, Глинка поклав музику на ці вірші і присвятив їх дівчині, в яку був сильно закоханий. Це була ніхто інша, як дочка мадам Керн. Відомо, що Пушкін дуже любив багато жінок.

    З 14 років він почав відвідувати публічні будинки. І, вже будучи одруженим, продовжував навідуватися до «веселих дівчат», а також мав заможних коханок. У Пушкіна були карткові борги, і досить серйозні. Він, правда, майже завжди знаходив засоби їх покрити, але, коли траплялися якісь затримки, він писав своїм кредиторам злі епіграми і малював в зошитах їх карикатури. Одного разу такий лист знайшли, і був великий скандал.

  


6.6.2016 в 14:51:50


1 червня


Міжнародний День захисту дітей широко відзначається в Україні. Це й не дивно, адже до дітей в будь-якій країні ставлення однакове – як до майбутнього людей і держави.

В Україні з цього приводу влаштовуються всілякі заходи, спрямовані на те, щоб нагадати: дитина – слабкіша від дорослого і залежить від його дій. 

В цей же день люди особливо намагаються донести до малюків кілька простих думок: світ не так вже й поганий, в ньому є радість і місце веселощам, а справедливість завжди перемагає. Ми намагаємося сказати їм, що дітям готові допомагати не тільки їхні батьки, а й інші люди, і доброта зустрічається не лише у казках.


31.5.2016 в 15:37:24


Relax читання. Гумор


 

Наш папа на выходные уезжал, а мы с Андрейкой (2 года 4 месяца) ходили на речку. Очень впечатлил ребёнка местный «йог», который пришёл в шортах, босиком и устроил заплыв в холодной воде.

Приезжает папа домой и спрашивает у сына, что тут происходило в его отсутствие. А сыночка выдаёт:
— Тут бегал голенький дядя с бородой...
Хорошо, муж не ревнивый.

**********************

Как-то мы с Алёшей (4 года) сидели на деревянной скамейке в парке. Увидев небольшую дырку в скамейке, Алёша спрашивает:
— Я могу провалиться в эту дырку?
— Нет, — отвечаю я.
Он заключает:
— Сюда может провалиться один глаз, один нос или рот.

Ребёнок на днях спросил:
— Мам, а ты знаешь, какая планета заселена роботами?
Ну, а я ведь Тайну третей планеты в детстве смотрела и, не задумываясь, отвечаю:
— Шелезяка.
— Не-а, — говорит: — Марс. Там сейчас столько всяких марсоходов, что она ими практически заселена...

Муж прилёг днём, очень устал. Средненький сын уходит из комнаты и кидает отцу на прощанье:
— Спи, Моцарт! Ты уснёшь надолго!
У мужа сон как рукой сняло.

 

Вечером зашёл брат в гости. Я поздравила его с днём рождения и сказала, что пора жениться. А он:
— Можно об этом не в этот день говорить?
Он ушёл. Через некоторое время доча (6 лет) говорит мне:
— Мама, он безнадёжен!

****************************************

Старая машина едет, оставляя за собой облако выхлопных газов. Алёша (4 года) спрашивает:
— Эта машина на тумане работает?

*******************************************

Ужинаем. Андрей, с куском отбивной на вилке, вдруг изрекает:
— Свежее мясо — основа будущего!
Вот думаем, не запатентовать ли слоган.

*************************************************

Максимка (3,5 года) говорит мне:
— Я, когда вырасту, женюсь на тебе.
— А как же папа?
— А папа будет наш сын

Алёша (4 года) смотрит балет.
— Как невесты одеты, — замечает он.

*************************************************

При поступлении в первый класс моя сестра проходила небольшое собеседование. Комиссия:
— Каких ты знаешь домашних птиц?
— Курица, гусь и сова.
— Сова? Почему сова?
Сестра с удивлением:
— Вы что, не знаете? Она же у Бабы-Яги дома живёт!
В школу её приняли, ответ всех удовлетворил

 

Собираемся идти в гости к бабушке. Алёша (3 года) балуется. Я его спрашиваю:
— Как ты пойдёшь к бабушке с таким поведением?
Алеша:
— А я поведение оставлю здесь, а сам пойду

********************************************************

Мы с супругой спорим. Дочка (11 лет) выдаёт:
— Папа, радуйся, что у тебя такая жена. А ты мама, радуйся, что у тебя такой муж. А то вышла бы ты замуж за алкоголика.
С тех пор не спорим при детях...

*************************************************

Супруга притащила детям из Макдональдса Хеппи Милл. Там игрушки ЭнгриБёрдс. А сын (3 года) очень их обожает. Не вскрывая коробку, восхищённо смотрит на яркие картинки нарисованные на ней, с безразличием к её содержимому. Супруга:
— А поцеловать?
Сын, не оглядываясь на мать, с нежностью целует коробку

************************************************

Тимур (3,5 года):
— А почему у нас телевизор плохо показывает? Мы что, плохо заплатили?

**********************************************************


31.5.2016 в 14:37:55


День слов'я́нської писе́мності і культу́ри


24 травня в Україні відзначають День слов’янської писе́мності і культу́ри .


День слов'я́нської писе́мності і культу́ри встановлений в Україні «…на підтримку ініціативи органів державної влади, Національної академії наук України, громадських і релігійних організацій та враховуючи історичне та просвітницьке значення спадщини слов'янських первоучителів у здобутку національної культури…» згідно з Указом Президента України «Про День слов'янської писемності і культури» від 17 вересня 2004 р. № 1096/2004. Відзначається щорічно 24 травня в день вшанування пам'яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія.


Близько 1135 років тому Кирило і Мефодій принесли на землі слов'ян світло писемності та знань. День 24 травня святкують не лише в Україні, а й в Білорусі, Болгарії, Сербії, Македонії, Чорногорії та у ряді інших країн. У 1989 році пам'ятний знак просвітникам Кирилу та Мефодію відкрито на території Києво-Печерської лаври, та на Михайлівській площі у Києві.


24.5.2016 в 11:58:51


День науки


У 2016 році День науки в Україні відзначають 21 травня. 

День науки в Україні відзначається в третю суботу травня. З'явилося свято в 1997 році у зв'язку з підписанням відповідного президентського указу.

Науковий потенціал Україні вважається одним з найкращих в Європі. Українські вчені є авторами безлічі винаходів в різних областях науки. Науково-технічну діяльність регулює закон, прийнятий в Україні в 1999 році.

Особливо почесним це свято є для членів Національної Академії Наук України, яка була заснована в 1918 році. Це одна з найстаріших академій на території колишнього Радянського Союзу.

Метою є широке інформування суспільства про наукові досягнення вітчизняних наукових установ, демонстрація нових завершених науково-технічних конкурентоспроможних розробок, які вже впроваджені або можуть бути впроваджені у виробництво задля забезпечення заміщення імпортної продукції вітчизняними аналогами, що не поступаються зарубіжним або перевищують їх за основними якісними показниками.


20.5.2016 в 14:43:08


19 травня День вишиванки


 День вишива́нки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу.

Дата проведення — щороку в третій четверг травня (будній день). Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен українець одягає вишиванку й виходить у ній на роботу, в університет, школу чи садочок.

Основна мета заходу — це збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення держави загалом. Свято не передбачає обов'язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.

Історія вишиванки, техніка та способи її виконання є всесвітньо відомим видом мистецтва та художньою творчістю нашого народу. Це було і залишається ґрунтом для спілкування різних поколінь. Невичерпне джерело пізнання історії, звідки походять витоки мистецтва. Наші предки залишили нам у спадок величезне багатство, і ми забов'язані не тільки не втратити ці безціні скарби, а й примножити їх кількість та передати у спадок нашим нащадкам.

Яскраві візерунки, що стеляться оксамитовим килимом барвистих трав і квітів, з яких нам посміхаються жар-птиці та вигадливі півні – все це створює неповторний, самобутній народний скарб українського народу – вишиванку. Коли саме історія вишиванки бере початок, достовірно не відомо. Її виникнення та розвиток відбувались поступово, вбираючи в себе різноманітні елементи візерунків, орнаментів, які символізували світосприйняття та вірування наших предків. Особливе шанобливе ставлення нашими предками до вишиванки пояснювалось не лише тим, що вона відрізнялась неймовірною красою, а й тим, що вона була оберегом людини, яка захищала від нечистої сили та бід.

  


18.5.2016 в 15:58:51


Relax читання. Фантастика


15 травня виповнюється 125 років від дня народження

М.О. Булгакова

 

Михайло Булгаков та персонажі його романів.

         Літературні твори Михайла Булгакова, як і особистість самого письменника, овіяні таємницями і містифікаціями. У нашому огляді зроблено спробу розвіяти міфи і розкрити таємниці відомого майстра

 

Про продаж душі

         Відомо, що Булгаков часто ходив у Великий театр, щоб послухати «Фауста». Ця опера завжди піднімала йому настрій. Особливо йому був близький образ самого Фауста. Але одного разу Булгаков повернувся з театру похмурий, в стані важкої депресії. Це було пов'язано з твором, над яким письменник нещодавно почав працювати, - п'єсою «Батум». Погодившись написати п'єсу про Сталіна, Булгаков пізнав себе в образі Фауста, який продав душу дияволу.

 

Відсутній персонаж

         У 1937 році, в річницю смерті А.С.. Пушкіна, кілька авторів представили п'єси, присвячені поету. Серед них була і п'єса М. А. Булгакова «Олександр Пушкін», яку відрізняло від творів інших авторів відсутність одного персонажу. Булгаков вважав, що поява цієї дійової особи на сцені буде вульгарною й недоречною. Відсутнім персонажем був сам Олександр Сергійович.

 

Роман «Біла гвардія» Михайла Булгакова.

         У романі «Біла гвардія» Булгаков досить точно описав будинок, в якому він жив в Києві. А господарі цього будинку за одну деталь опису дуже міцно злюбили письменника, так як вона принесла прямих збитків будовою. Справа в тому, що господарі розламали всі стіни, намагаючись знайти скарб, описаний в романі, і, звичайно ж, нічого не знайшли.

 

Воланд і його свита.

         Воланд Булгакова отримав своє ім'я від гетівського Мефістофеля. У поемі «Фауст» воно звучить всього один раз, коли Мефістофель просить нечисту силу розступитися і дати йому дорогу: «Дворянин Воланд йде!» У старовинній німецькій літературі чорта називали ще одним ім'ям – Фаланд. Воно виникає і в «Майстрі і Маргариті», коли службовці вар'єте не можуть згадати ім'я мага: «... може бути, Фаланд?»

         У першій редакції твору містився детальний опис (15 рукописних сторінок) прикмет Воланду, коли він вперше з'являється під виглядом «незнайомця». Цей опис зараз майже повністю втрачено. Крім того, в ранній редакції Воланда звали Астарота (один з найбільш високопоставлених демонів пекла, відповідно до західної демонології). Пізніше Булгаков замінив його, - мабуть, тому, що цей образ не міг бути тотожним Сатані.

 

Хто такий Шариков?

Шариков - герой роману Булгакова «Собаче серце».

         Традиційно повість «Собаче серце» трактують лише в одному політичному ключі: Шариков – алегорія люмпен-пролетаріату, несподівано для себе отримав безліч прав і свобод, але швидко виявив при цьому егоїзм і бажання знищувати собі подібних. Однак є й інша інтерпретація, ніби-то ця повість була політичною сатирою на керівництво держави середини 1920-х років. Зокрема, що Шариков-Чугункин - це Сталін (в обох «залізне» друге прізвище), проф. Преображенський – це Ленін (перетворив країну), його асистент доктор Борменталь, постійно конфліктує з Шариковим - це Троцький (Бронштейн), Швондер – Каменєв, асистентка Зіна – Зінов'єв, Дарина – Дзержинський і т. д.

 

Прототип Бегемота

Кіт Бегемот з роману Майстер і Маргарита.

         У знаменитого помічника Воланда існував реальний прототип, тільки в житті він був зовсім не котом, а собакою - чорним псом Михайла Опанасовича на прізвисько Бегемот. Собака ця була дуже розумна. Одного разу, коли Булгаков святкував зі своєю дружиною Новий рік, після бою курантів його собака прогавкала 12 разів, хоч його ніхто цьому не вчив.

 

Джерело: http://www.kulturologia.ru/blogs/251115/27338/


16.5.2016 в 15:44:08


Міжнародний День сім'ї


Міжнародний День сім'ї відзначається щорічно 15 травня. Це відносно молоде свято, про заснування якого було оголошено на Генеральній Асамблеї ООН в 1993 році. Ініціатором Дня сімей став особисто Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос - Галі. Головною метою заснування дня підтримки сімей було звернути увагу широкої громадськості на численні проблеми і труднощі інституту сім'ї і знайти оптимальні рішення для якомога швидшого виходу з кризової ситуації.


Сім'я - найголовніше в житті кожного з нас, сім'я - витоки всіх начал. Сім'я - це близькі та рідні люди - ті, кого ми любимо, з кого беремо приклад, про кого піклуємося, кому бажаємо добра і щастя. Саме в родині ми вчимося любові, відповідальності, турботи і поваги. Сім'я - це щастя, сім'я - це наші батьки, діти, бабусі, дідусі та онуки!

Давайте сімейні цінності шанувати,
Давайте завжди своїх близьких любити,
Адже тільки в сім'ї ми підтримку знайдемо,
Нехай буде завжди повною чашею ваш дім!

Нехай діти та дорослі пам'ятають завжди -
Сім'я - це головне! через року
Зумійте ви щастя своє пронести,
Нехай тільки найкраще чекає попереду!


13.5.2016 в 10:18:45


Relax читання. Лірика


Привели шляхи-дороги
Наш народ до перемоги.
І солдати-дідусі
Посміхаються усі.

Це святе травневе свято
Треба серцем відчувати!
Придивись: в старих солдат
Сльози радощів блищать!

Хай завжди в усьому світі
Буде мир і щастя дітям,
Бо народжені вони
Для життя, а не війни.


                                            С. Гордієнко


6.5.2016 в 11:33:01


ВЕЛИКДЕНЬ


Христос воскрес!

"Христос воскрес!" – десь пролунало,

І на душі святково стало.

Ось кошики із рушниками

Несуть до церкви із пасками.

 

Святково свічки засвітились,

І всі частунки освятились.

"Христос воскрес !" – лунають дзвони.

Хай зникнуть всякі перепони!

 

Хай у душі панує свято,

Хай буде успіхів багато!

Хай завжди і у всім щастить.

І хай вас Бог благословить!


28.4.2016 в 9:32:49


День Землі


День Землі - назва, яку використовують по відношенню до різних заходів, що відбуваються навесні і покликані спонукати людей бути уважнішими до тендітного і вразливою навколишньому середовищу на планеті Земля. Захід вперше було організовано мережею «День Землі». Існують два основні періоди проведення Днів Землі: в березні (поблизу весняного рівнодення) і 22 квітня. Крім того, в даний час багато рядових учасників і ініціативні групи планують і проводять ряд заходів до Дня Землі поблизу моменту літнього сонцестояння, щоб максимально використовувати теплу погоду і вільний час людей.

"Нехай будуть лише мирні і радісні Дні Землі для нашого прекрасного космічного корабля - планети Земля, що летить і обертається посеред холодного космосу зі своїм настільки вразливим вантажем життя ..."

Генеральний секретар ООН У Тан, 21 березня 1971 року.

День Землі святкується у багатьох країнах у день весняного рівнодення, щоб відзначити момент, коли починається весна (у Північній півкулі) або осінь (у Південній).

.

Прапор Землі не є офіційним символом чогось (бо офіційно не існує всепланетного уряду). Він являє собою фотографію планети з космосу (нині використовують знімок, зроблений астронавтами Аполлона-17 дорогою до Місяця) на темно-синьому тлі. Традиційно Прапор пов'язаний з Днем Землі і багатьма іншими природоохоронними, миротворчими та громадянськими міжнародними заходами.

.

Символом Дня є зелена грецька буква Θ (Тета) на білому тлі.

.

У День Землі в різних країнах, за традицією, лунає Дзвін Миру, закликаючи людей Землі відчути всепланетну спільність і докласти зусиль до захисту миру на планеті та збереження краси нашого спільного дому. Дзвін Миру — символ спокою, мирного життя та дружби, вічного братерства і солідарності народів. І водночас — це заклик до дії в ім'я збереження миру і життя на Землі, збереження Людини і Культури.


22.4.2016 в 13:02:31


Relax читання. Лірика


Лановик М.Б., Лановик З.Б.
Українська усна народна творчість
: Підручник. -  4-те вид. / К.: Знання-Прес, 2006.- С. 137-155

 

Жанри весняного циклу календарно-обядової творчості

 

У давнину твори, що виконувались у весняний час, були своєрідними магічними замовляннями, спрямованими на те, щоб прискорити весняні переміни: ліс — зазеленіти, траву — прорости, посіви — піднятись, квіти — розцвісти. Вони супроводжувались імітативно-магічними рухами або танцями.

Відповідно до основних обрядових дійств, можна виділити такі жанри народної словесності: веснянки, гаївки та волочебні пісні. Дехто з дослідників не розмежовує їх, розглядаючи як єдиний жанр пісень, якими супроводжувались весняні дійства. Незважаючи на те, що у процесі побутування вони справді майже зливаються, але в минулому мали ряд диференційних ознак, тому будемо їх розглядати окремо.

Веснянки — це календарно-обрядові пісні весняного циклу, які мають закличний характер і сприймаються як звертання до весни, до істот та речей, що асоціюються з нею. Своєю формою та образно-поетичними компонентами веснянки наближені до замовлянь, в яких до весни звертаються як до живої істоти:

Прийди, прийди, весно,

Принеси нам

Прийди, прийди, красна,

Принеси нам квіток.

Зустрічаються також звертання (замовляння) до птахів, які, як уявлялось, приносили на крилах тепло:

Ой вилинь, вилинь, гоголю,

Зеленее житечко,

Винеси літо з собою,

Хрещатий барвіночок,

Винеси літо-літечко,

Запашненький васильочок.

Веснянки виконувались упродовж усіх свят весняного циклу.

Різновидом веснянок є гаївки — твори усної народної словесності, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що відбувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ.

Значна кількість гаївок зберегла вірування праслов´ян про тотемні дерева. Наприклад:

Ой, хвалилася да березонька:

Не ти свою кору да вибілила,

Що на мені кора да білесенькая,

Не ти своє листя да широчила,

Що на мені листя да широкеє,

Не ти своє гілля да височила.

Що на мені гілля да високеє.

Вибілило кору да яснее сонце,

Ой відозветься зелений дубочок:

Широчив листя да буйний вітер,

Ой не хвалися да березонько,

Височив гілля да дрібен дощик.

Персоніфіковані образи дерев постають тут як живі розумні істоти, що розмовляють між собою (древні люди вірили, що шум дерев є їх своєрідною мовою). Про те, що ця гаївка дещо пізнішого періоду творення свідчить її зв´язок із астрально-природними культами поклоніння сонцеві, вітру, дощеві.

Гей, як то було на початку світа?

 Верба, хлись, бий до сліз!

Рефрен: Ладу наш!

Не я б´ю, верба б´є,

Гей, не було там ні неба, ні землі,

За тиждень — Великдень

Гей лиш там були темні моря,

Будь великий, як верба,

Гей на тих морях золота верба!

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля...

Вегетаційно-господарські гаївки зберігають тісний зв´язок із попередніми групами цих творів, особливо із тотемічно-культовими:

Орел поле ізорав, пшеницею засіяв,

Крилечками зволочив, дрібний дощик примочив.

Щоб косарі скосили, молодиці згребали

Твори любовно-еротичного характеру зберігають елементи тотемізму: в них дівчата та хлопці постають деревами або птахами («Ой кувала зозуленька», «Ой ти селезень, а я утонька» та ін.). Тут часто основним художньо-виражальним засобом є паралелізм із природою (світовим деревом, тотемами, небесними світилами):

Ой ніхто ж там не бував, де ся явір розвивав! —

Рефрен: Ой, яворе, явороньку, зелененький!

На тім явороньку три місяці ясні.

Три місяці ясні — три парубки красні... ...

На тім явороньку три зіроньки ясні,

Три зіроньки ясні — три дівоньки красні...

Одним з провідних мотивів весняних любовних творів є мотив чарування (приворожування, привертання) милого-судженого, з яким пов´язуються образи магічного ромен-зілля, рути, барвінку, інших чародійних трав. Найвищого вияву весняні ворожіння набувають у містерії «Вербовая дощечка», якою завершувався період весняних ігрищ та гулянок:

Положу я кладку через сіножатку Вербову, вербову.

Час вам, дівчатонька, з тої ягілоньки Додому, додому.

Це магічне дійство відбувалось коло водоймищ, його центральний образ вербової дощечки відігравав роль магічного моста, кладки через воду, до «небесних воріт», звідки має прийти суджений, чи водою приплисти добра доля. У цей час відбувались обряди ворожіння біля води, по воді часто припливали чужинці, які викрадали дівчат, що поблизу річок водили хороводи:

Вербовая дощечка,

по ній ходить Настечка,

 На всі боки леліє, відкись милий приїде...

Існує багато гаївок з козацькими темами та мотивами. Як і в зимовому, так і у весняному циклі календарної обрядовості існує пласт історичних гаївок, у яких виразно проступають патріотичні мотиви, заклики до незалежності, національного усвідомлення себе як окремої нації:

Синя лента, жовті кінці,

Тримаймося, кохаймося,

Тримаймося, українці!

Та лихого цураймося.

Ряд текстів звеличує героїв, що померли за визволення рідного краю. Тут мотив вшанування померлих предків трансформується і набуває нового патріотичного звучання:

Вже весна воскресла.

Чорніють могили,

Травки зеленіють,

Військом насипані,

Там на Закарпатті

Там лежать герої,

Могили чорніють.

Що за волю впали...

Ці твори нерідко перегукуються з історичними піснями та суспільно-побутовою лірикою (зокрема стрілецькими та повстанськими піснями).

Із втратою календарно-обрядовою творчістю первісного магічного значення, виникають твори іншого змісту. Такими зокрема є родинно-побутові гаївки, які, зберігаючи подекуди окремі архаїчні елементи, в цілому є піснями про родинне життя. згубила», «запаску порвала» тощо.

До родинно-побутових гаївок належить група творів про важку долю покритки:

Ой ходила ґречна панна по луці,

Ой носила біле дитя на руці,

Ой пішла б я до матінки (батейка, братейка...) радити,

Де би тоє бідне дитя подіти?

До пізнього періоду творення належать і сатирично-гумористичні гаївки. Частими у цій групі є діалогічні твори, у яких хлоп´ячий та дівочий хори передражнюють один одного: дівчата співають, що «дівоча краса, як весняна роса — у річечці пралась, на сонці сушилась», а «парубоча краса — у калюжі пралась, на тині сушилась»; що «дівчата — ясні та красні, — вони їли пироги в маслі», а парубки — «їли кашу недоварену, їли свиню недосмалену»; а хлопці співають навпаки.

Окремий жанровий різновид весняного циклу становлять величальні (волочільні, волочебні) пісні, які, на відміну від гаївок, виконувались не в лісі, гаї чи на цвинтарі, а на подвір´ї кожного дому. Ці архаїчні твори були супроводом прадавнього обряду «волочіння», яке відбувалось у понеділок після Великодня і подекуди називалось «мандрівкою по селу»:

Й уже весна, весна, й уже красна,

Пора нашим парубчатам

Пора розтавати,

Селом мандрувати.

Весняні величальні пісні майже не збереглися до нашого часу.

У величальних творах весняної обрядовості, подібно до колядок, частий мотив подарунків, як, наприклад, у пісні «Колесом, колесом сонечко вгору йде». У ній сонце звертається до людей, обіцяючи свої дари:

Увійди, ввійди, ти, менший братику,

Дарую тобі пучок стрілочок,

Пучок стрілочок — молодецтво твоє...

Увійди, ввійди, ти, меншая сестрице,

Дарую тобі пучок стьожечок,

Ще й рутяний віночок — дівування...

Під впливом християнства до багатьох величальних пісень долучився рефрен типу «Же Христос, же воскрес, Же воістину, же воскрес!» О. Потебня на основі ретельного вивчення обрядової творчості зробив висновок, що величальні пісні із весняного циклу повністю перейшли в ранг колядок, тому майже не збереглися у весняних святкуваннях.

З утвердженням християнства на слов´янських землях весь цикл весняних свят переосмислюється. У час колишніх язичницьких покло нінь та на противагу їм християни починають святкувати Воскресіння Ісуса Христа. Разом з цим з´являється новий жанр — весняні пісні про Воскресіння. Це — духовні церковні пісні на біблійні мотиви (з і окремими вкрапленнями апокрифічних елементів), які побутують як народні. Основними темами цих творів є смерть Ісуса Христа як добровільна його жертва за гріхи людства, муки Його на хресті, тріумф воскресіння як перемога над смертю, гріхом, пеклом; обітниця вічного життя з Богом для тих, хто любить Господа і служить Йому:

А на горі жита много, по долині овес.

Отворились райські двері, кажуть: «Христос Воскрес!»

Вдарили та в усі дзвони, чути аж на гору.

Збирайтеся, добрі люди, до Божого двору.

Збирайтеся, люди добрі, й слухайте науки.

Ісус Христос як Син Божий прийняв за нас муки.

Ісус Христос як Син Божий мученьку приймає.

Не можемо відмолити, що нам Господь дає...

У день Паски співаються християнські духовні пісні іншого характеру — сповнені радості і величання Бога і Божого Сина за перемогу над смертю, святкування воскресіння Ісуса з мертвих:

Отже, в усіх жанрах весняного циклу, як у календарно-обрядовій творчості в цілому, поєднувалися архаїчні елементи з новими, прадавні погляди та вірування збереглися до нашого часу на рівні символів та образів. «Багатство руху, тісне об´єднання музикальної дії з пантомімою, з танком, хороводом, котре так сильно ще заціліло в весняних грах і хороводах, надає їм сильно архаїчний характер, таїть в собі, дійсно, багато старовинного, ембріонального — такого, що вводить нас в початки словесної творчості...».

    


21.4.2016 в 15:40:55


Галерея творчості наших співробітників


Пропоную до Вашої уваги малюнки нашої співробітниці, Ліани Мітрюхіної, – самобутні і фантасмагоричні, які захоплюють зненацька та занурюють у незвичайний, ілюзорний світ жіночих образів і почуттів. Чим довше розглядаєш ту чи іншу картинку, тим більше знаходиш деталей; чим далі заглиблюєшся у задум автора, тим ясніше розуміння підтексту.

         Ліана бере свої сюжети одночасно з навколишнього простору і з глибини душі, найпотаємніших куточків жіночого. Мрія про гармонійні взаємовідносини, розуміння сімейних цінностей та призначення кожного в цьому світі втілюється на папері. Кожен образ символічний по-своєму. Об'єднує їх лаконічність сюжету, дивовижна, парадоксальна гармонійність і найтонша промальовка всіх елементів.

         Зустріч з творчістю майстрині приносить відчуття присутності в нашому житті незвичайного дива – варто лише зупинитися, придивитися, прислухатися …

Н. Долматова


13.4.2016 в 15:46:13


День космонавтики


Всесвітній день авіації та космонавтики

.

Ліана Нікітіна "Космос"

Всесвітній день авіації та космонавтики — свято, яке відзначають 12 квітня, установлене на знак першого польоту людини в космос.

         Перед своїм славетним польотом Юрій Гагарін сказав, що в усі часи і епохи для людей було найвищим щастям брати участь у нових відкриттях. І космонавтика здійснила заповітну мрію людства – відкрити і підкорити космос. 108 хвилин, проведені ним у космосі, відкрили дорогу іншим дослідникам. За короткий час з моменту першого космічного польоту людина відвідала Місяць і дослідила майже всі планети Сонячної системи.      Вступивши в 21 століття, ми бачимо вражаючі успіхи космічної техніки – навколо Землі обертаються десятки тисяч супутників, космічні апарати здійснили посадку на Місяць, привізши звідти зразки ґрунту. Згодом на Марс і Венеру опускалися автоматичні зонди, декілька космічних апаратів покинули межі Сонячної Системи і несуть на собі послання Позаземним Цивілізаціям.

         Часи минають, а професія підкорювача Всесвіту залишається однією з найвідповідальніших. Працівники ракетно-космічної галузі постійно опановують та втілюють у практику новітні досягнення з систем супутникового зв’язку та космічної розвідки в інтересах нашої Батьківщини.        Бажаємо всім працівникам, аерокосмічної галузі міцного здоров’я, родинного щастя, стабільності і впевненості у завтрашньому дні. І як сказав Леонід Каденюк – «Літайте в космос, аби поліпшити життя на планеті Земля».

http://pon.org.ua/novyny/1271-vsesvitnij-den-aviaciyi-ta-kosmonavtiki.html

 

Якщо сум тебе поборе,

Глянь на мить у вічність ти.

Вийди в ніч, там небо – море,

В нім летять, горять світи.

 

Тільки мить – мільярд не стало,

Тільки мить – мільярд зросло,

Тут життя навік пропало,

Там вже знову розцвіло.

 

Скільки там світів згоріло!

Скільки згинуло сердець!

Скільки сонць загибель стріло!

Де початок? Де кінець?

 

Все летить. Життя – хвилина.

Так живи, поки живий.

Слухай мову солов’їну,

Радість, щастя, сонце пий.

 

                            Іван Коваленко

------------------------------------------------------------------------

 

Антоніна Мілян

 

 Космос

"Ніщо в нікуди просто не зникає".

Космічний пил утворює планети,

Зірки нові наповнюють системи.

Сукупність тіл - сукупності галактик,

Які спіраллю ходять по орбіті.

Безмежний космос? Жарт чи чиста правда?

Одна з теорій, висунута кимось:

Безмежний знак. У цифрі "вісім"

Шнурочком ходять нереальні знаки.

А що за тим? А що як вийти з рамок?

Цікава річ – зустріне той же космос.

Він просто тіло з формою ненашою,

Як пластилін в безмежних комбінаціях,

Виходячи в кінці потрапите в початок…


8.4.2016 в 13:52:22


Благовіщення Пресвятої Богородиці


Благовіщення Пресвятої Богородиці – одне із 12 головних свят у православному календарі. Святкується воно 7 квітня.

         Дата Благовіщення кожен рік статична. Святкують цю подію християни ще з 3 століття. Але тільки в 7 столітті празник дістав свою постійну дату і свою сучасну назву. До цього дня день Благовіщення часто називали «Зачаття Христа». З назви стає зрозуміло, що подія пов’язана з «благою вістю». Саме 7 квітня, рівно за дев’ять місяців до Різдва, Діві Марії явився архангел Гавриїл. Згідно з легендою, Марія вже була кілька місяців заміжня, але це був саме духовний шлюб зі своїм далеким родичем Йосипом. Все тому, що, виховуючись у монастирі, Марія багато молилася і думала про віру, після чого вирішила віддати своє тіло Бога. Архангел Гавриїл і приніс непорочної Марії звістку про те, що у її лоні зародилася життя і що 7 січня вона народить на світ Сина Божого. Вважається, що під час того, як ангел з’явився Діві Марії, що вона читала Біблію в тому місці, де в пророцтві Ісаї говорилося про те, що Син Божий стане Сином Людським. Коли Марія читала ці рядки, вона подумала про те, що готова стати останньою служницею у жінки, яка народить Месію. Вона і не підозрювала, що саме їй судилося стати цією жінкою.

Гарні традиції Благовіщення

         Багато народних традицій цього свята існують досі. Слов’яни традиційно в цей день звали весну. Вони виходили на вулицю і збиралися разом, водили хороводи, співали пісні. Було прийнято пекти жайворонків і ластівок, але, звичайно, з пісного тіста. Треба було заманювати пташок, щоб вони швидше приносили з собою весну. Ще одна традиція, яка є церковної, пов’язана Благовіщення з птахами. У царській Росії в цей день завжди відпускали голубів на волю. Голуби є символом Святого Духа і птицею, яка приносить добрі вісті.

         Щоб в сім’ї протягом року панували лад і щастя, а також, щоб здоров’я не підводило, потрібно з’їсти в Благовіщення шматочок проскури. Її можна купити в церкві і освятити для кожного члена сім’ї. Все, що залишиться, можна покришити на городі: щоб врожай у цьому році тільки радував. А якщо додати крихти в мед, то люди, які займаються бджолами, в цьому році точно отримають відмінний продукт у величезній кількості.

Які існують прикмети на Благовіщення: 

         Якщо вітряно й холодно, то літо буде врожайним

         Вранці туман також говорить про гарний врожай.

         Відмінною прикметою є дощ у день свята: у лісі в цьому році буде багато грибів

         Гроза, згідно з народним повір’ям, принесе великий урожай горіхів

         Якщо день буде теплим, то влітку буде багато ягід і огірків

         Якщо не буде ластівок у небі, то настання весни затягнеться і попереду ще чекають морозні дні.

http://samsonova.com.ua/blagovishhennya-2016-rik-koli-bude.html


7.4.2016 в 14:18:50


Relax читання. Гумор


На улице стоит толпа. Подходит мужчина, спрашивает:
- Что случилось?
- Да вот памятник открывают.
- А кому?
- Достоевскому.
- Это который "Муму" написал?
- Да нет, "Муму" Тургенев написал.
- Чудно! "Муму" Тургенев написал, а памятник какому-то Достоевскому открывают!

                                               * * *

В психушке: 
- Ну, как тебе мой роман? 
- Нормально, только действующих лиц много. 
Тут медсестра кричит : 
- Эй, психи! Немедленно отдайте телефонную книгу!!

                                               * * *

Разговаривают двое немолодых полицейских: 
- Вот, скоро уйду на пенсию, закончу вторую книгу. 
- Вау, ты еще и пишешь? 
- Нет, я читаю...

* * *

Анекдот из жизни. 
Приходит в магазин девушка и говорит: 
"Скажите, у вас Байрон есть?" 
Продавец говорит: "Не знаю, надо посмотреть..." 
Приходит через 10 минут и говорит: 
"Девушка, одного Байрона нет, но есть сборник трех поэтов - Джорджа. Гордона. И Байрона. Подойдет?". 
Вот такие чудеса бывают

  • * * *

В 1923 году Семипалатинский губком почему-то издал книжку стихов И. Модзалевского «По новому руслу». Самое интересное в этой книжке – объяснительный словарик, который называется: «Указатель смысла для рабочих и крестьян». Вот несколько объяснений из этого словарика:

С о н е т – древняя мертвая форма стихотворения, обязательно состоящая из 14 строк, переходившая из века в век как форма гроба, куда насильно укладывали стихи и заживо хоронили в них. 
К о н с т и т у ц и я – в капиталистических государствах основной закон, узаконяющий беззаконие капиталистической эксплуатации рабочих и крестьян. 
Э л е г и я – грустные стихи, действующие как нежное слабительное на объевшихся богачей. 
С а л о н – собрание помещиков, капиталистов и их прихлебателей-тунеядцев в частном доме более или менее постоянного состава. 
С а л о н н ы е   п о э т ы – комнатные собачки буржуазии. 
Т р ю м – нижняя часть судна, сидящая под водой. 
В а в и л о н с к о е    и с к у с с т в о – вроде вавилоноского «столпотворения», при котором по библии «бог» дал людям разные языки, чтобы только богатые, имеющие возможность нанимать учителей иностранных языков, могли научиться понимать друг друга и безнаказанно мучить, разорять и убивать в тысячелетних войнах темных, безграмотных рабочих и крестьян их собственными руками

----------------------------------

  • * * *

Студент, перед сесією, приходить до бібліотеки. 
- А де бібліотекар? 
- В архіві... 
- Розархівуйте, будь-ласка, мені книжка потрібна.

                                               * * *

Чоловік питає продавця в книжковому магазині: 
- Скажіть, у вас є книга "Як швидко стати багатим"? 
- Так, є, але вона продається тільки в комплекті з Карним кодексом.

                                               * * *

В одеському ресторані. Офіціант: 
- Що будемо замовляти? 
- Я спочатку хотів би меню почитати. 
- Меню не подаємо. Бажаєте читати - йдіть в бібліотеку!

                                               * * *

Розмова подруг: 
- ти не могла б дати моєму сину "Гамлет" Шекспіра 
- а хіба не можна взяти в бібліотеці? 
- в бібліотеці не дають - вимагають повернути "Івасика-Телесика"

                                               * * *

                                               * * *

Учитель історії у сільській школі, якому учні щороку копали картоплю, вирвав з усіх підручників параграф про скасування кріпосного права у 1861 році. 

 

1727 року Вольтер перебував у Англії, громадськість якої була налаштована проти Франції. Одного разу, коли він прогулювався по Лондону, письменника оточила юрба. Залунали вигуки:

«Вбити його! Смерть французам!»

Вольтер не розгубився і, звертаючись до натовпу, мовив:

- Ви хочете мене вбити за те, що я француз! Та хіба я вже не досить покараний тим, що не англієць?..

Почулися оплески. Письменник спокійно пішов далі. 

                                               * * *

У російському відділі імператорської бібліотеки І. Крилов тривалий час працював сам. Згодом, за рекомендацією книголюба Смирдіна, йому допомагав писар Іван Бистров. Новий помічник побоювався, чи ж справиться.

- Книжки не вовки, не загризуть, а... цілком проковтнуть! - усміхнувся байкар.

                                               * * *

Генріха Гейне, коли він був тяжко хворий, відвідав у шпиталі один із його друзів. Санітарки саме переносили пацієнта на чисте ліжко.

- Як ся маєш, як почуваєшся? - турботливо запитав друг.

- Як бачиш, не втрачаючи почуття гумору, відповів поет, - жінки все ще носять мене на руках.

                                               * * *

Майбутній поет Шандор Петефі 16-літнім підлітком вирушив у мандри по країні. Він був актором мандрівної трупи, писав вipшi. Часто голодний i не завжди тепло зодягнутий. Один із його друзів так описував свою першу зустріч з поетом:

- 3вiдкіля ви? — запитав незнайомий.

- 3-за власної спини,— тремтячи від холоду, різко обірвав Петефі.

- А тепер куди?

- Вперед, за власним носом, i дайте мені нарешті дорогу! — вигукнув він.

                                               * * *


Сучасників Бальзака дивувала надзвичайна його працездатність. Він продовжував "шліфувати" свої твори навіть після набору.

Якось Бальзак признався своєму колезі письменникові Віктору Гюго:

- Знаєте, мені потрібно було десять років, аби зрозуміти, що я не вмію писати.

- Тоді чому ж ви не обрали іншої професії? - запитав Гюго.

- На жаль, було пізно. На цей час я вже став відомим письменником.

                                               * * *

Московський лікар Беркут у своїх спогадах розповідав, як Гоголь радив одному знайомому спробувати сили в літературі. 
- Необхідні вправи, звичка, треба набити руку. Візьми собі за правило писати щодня протягом двох-трьох годин. 
- Та що писати, коли в голову нічого не лізе? 
- Отак і пиши: "Нічого в голову не лізе". Завтра що-небудь знову додаси і так далі. Наб'єш руку і будеш письменником. Так і я робив. 

                                               * * *

Славнозвісний Ганс-Крістіан Андерсен був відомий тим, що ніколи не дбав про свій одяг. Його старий потертий плащ добре знав увесь Копенгаген. Одного разу якийсь чоловік зачепив Андерсена на вулиці й в'їдливо запитав: 
- Оцей злиденний предмет на вашій голові називається капелюхом? 
- Андерсен спокійно відповів: 
- А оцей злиденний предмет під вашим капелюхом називається головою?

                                               * * *


30.3.2016 в 14:43:59


З міжнародним Днем театру


Теа́тр (від грец. θέατρον  - місце видовища) — вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави.          Театр як мистецтво називають також й  театральним мистецтвом, а наука, що вивчає теорію та практику театрального мистецтва називається театрознавство. Окрім театрів, ролі в яких люди виконують безпосередньо, є ляльковий театр, де головні герої — іграшки, якими керують.

            Характерною особливістю театрального мистецтва є його неповторність у часі: кожен спектакль існує тільки в момент його відтворення. Якщо виконавське мистецтво з розвитком техніки аудіозапису одержало можливість фіксації й подальшого багаторазового відтворення, ідентичного первісному, то адекватний відеозапис театрального спектаклю в принципі неможливий: дія нерідко розгортається одномоментно в різних частинах сцени, що надає об'єм дії, що відбувається й формує гаму тонів і півтонів сценічної атмосфери.

         Головним носієм театральної дії є актор, у творчості якого втілена суть театру: здатність захоплювати глядачів художнім видовищем безпосередньо, що протікає в них на очах життя, творчим процесом її втілення. Акторський образ створюється на основі п'єси і її тлумачення режисером — постановником спектаклю. Проте актор залишається самостійним художником, здатним лише йому одному доступними засобами відтворити на сцені живий людський образ, передати складність і багатство людської психології

 

                                                                                              Вікіпедія


28.3.2016 в 15:22:10


День поезії


Всесвітній день поезії

 

                                                                  „Поезія – це завжди неповторність,

                                                                  Якийсь безсмертний дотик до душі”

                                                                                                       Л. Костенко

 

         Всесвітній день поезії був проголошений делегатами 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в 1999 році. Вперше цей день був відзначений 21 березня 2000 року в Парижі.

         Метою встановлення дати Генеральною конференцією ЮНЕСКО було привернути увагу суспільства до поетичної спадщини та необхідності звернення до неї у виховній та просвітницькій діяльності. Генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, звертаючись до міжнародної громадськості з нагоди Всесвітнього дня поезії, зазначив : „Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу – це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості”.          Цей день відзначають щорічно. Нові видання, виставки, поетичні конкурси, виступи поетів повертають нас у світ слова, що пробуджує в душі найкращі почуття. На книжкових виставках шанувальники поетичного слова знайдуть збірки відомих українських поетів, познайомляться з творчим доробком молодих авторів, а також побачать твори українських поетів у перекладах мовами світу, поетичних шедеврів Шекспіра, Байрона, Гейне, Гете, Аполлінера. Тож запрошуємо всіх бажаючих переглянути наші виставки і поринути у чарівний  світ Поезії.


https://www.youtube.com/watch?v=ZlFQdHMFFrU


18.3.2016 в 15:13:24


Мімоза


         Мімоза – улюблена квітка, глибоко пов'язана в нашій свідомості зі святом 8 Березня. У багатьох поколінь нашої країни поява цієї жовтої красуні в квіткових магазинах віщувала наближення весни, тепла і свята. Звичайно, сьогодні квітковий ринок рясніє всілякими вісниками весни: гіацинтами, нарцисами, крокусами і тюльпанами. Але мімоза анітрохи не поступається своїми позиціями конкурентам в питанні вибору весняного букету. Тому любителів «жовтого щастя» цікавить питання про те, як зберігати зрізану мімозу.

         «Правильна» мімоза

         Перш за все, треба сказати, що та квітка, яку в нас прийнято називати мімозою, такою не є. Справжня Mimosa pudica (мімоза сором'язлива) виростає на території Південної Америки і виглядає зовсім по-іншому, ніж букетні гілки. Це маленький вічнозелений чагарник, висота якого в кращому разі сягає метра. Аналогія використання назви «мімоза» виправдана схожими суцвіттями і формою листя. Правда, у цієї мімози квіти більші за розміром і різного забарвлення. Свою назву «сором'язлива» вона отримала через листя, які «реагують» на будь-які зміни, що виникають від коливань температури, освітлення, і, найголовніше, від дотику до них. Цю милу рослину квітникарі можуть розводити тільки в кімнатних умовах або в оранжереї. А на питання про те, як зберегти гілочку мімози, тільки одна відповідь – в горщику.

         Звідки ти, красуня?

         Рослина, яке приносить в наш регіон звістку про весну і дарує нам сонячний настрій, називається акація срібляста. Як і справжня мімоза, вона відноситься до сімейства бобових і має в своєму арсеналі більше 1000 видів. Акація – рослина теплолюбна. Вперше на території Європи вона з'явилася в 19 столітті. Завезена була акація з австралійського континенту на французьку Рів'єру, де добре прижилася і зараз буяє пишним квітом з початку лютого до середини березня.

         Мімоза, відкрий «личко»!

         Листя сріблястою акації – тепер будемо називати її мімозою – нагадують зелень папороті. Вони такі ж гострі й ажурні. Саме колір листя, від сріблясто-зеленого до блакитного срібла, визначив академічну назву цього виду. Дрібні кульки-квітки, що складаються з пухнастих тичинок, зібрані в суцвіття, що нагадують мітлу. Кількість золотистих тичинок настільки велика, що вони перетворюють квітки в ніжні пухнасті кульки. Ранньою весною гілки чагарнику мімози вкриваються ароматними жовтими шапками, що нагадують золотисті віяла.

         Зрозуміло, що природа зберігає цю красу стільки, скільки належить. А як хочеться принести це пухнасте золото до дому і насолоджуватися цим дивом довше. Чи можна зберегти букет з мімози? Розкриємо деякі таємниці цієї квітки.

         Секрети транспортування мімози

         Головне, що потрібно знати – мімоза любить вологу, світло і тепло. Якщо присутні всі три фактори, то вона швидко розквітне і суцвіття розкриваються активно. Відповіддю на питання про те, як зберігати зрізану мімозу, буде виключення будь-якого фактора, а краще за всіх трьох. Якщо передбачається транспортування зрізаних гілок, то зберегти бутони і не дати їм розпуститися – основне в питанні про те, як зберегти. Зрізану мімозу відразу потрібно охолодити. «Охолодження» буде підготовчим етапом перед транспортувальним холодильником і не дасть утворитися конденсату на листках. Охолоджену мімозу щільно упаковують в поліетилен. Це дозволить стримати запилення вже з'явившихся тичинок. Потім поліетиленові упаковки складають в картонні коробки. Перевезення повинно відбутися протягом доби, так як довше без вологи рослина залишатися не може. Нам мімозу привозять з теплих широт. Напередодні свята ще можуть бути морозні дні, тому актуальним є питання про те, як зберегти гілочку мімози, куплену в подарунок, і донести її неушкодженою. Відповідь проста: щільний обгортковий папір врятує від впливу морозу і вітру.

         Акліматизація мімози в приміщенні

         Потрапивши до приміщення, квітка обов'язково відчує зміни. Знову наступає момент, коли потрібно згадати про фактори комфорту для мімози: волога, світло і тепло. Не варто відразу ставити її в воду, їй треба дати можливість акліматизуватися. Дайте гілкам полежати в кімнаті в упаковці (20-30 хвилин) і тільки потім розпакуйте. Тепер наступне завдання: як зберегти мімозу, щоб стояла довше? Щоб букет мімози став рівномірно пухнастим, кінці стебел треба роздробити і занурити їх на 1-2 хвилини в окріп. Такий струс для рослини тільки на користь. Він дає поштовх до пожвавлення бутонів. Якщо цього не зробити, бутони можуть обсипатися нерозкритими. Наповнюємо вазу гарячою водою і розподіляємо гілки просторо, «з повітрям». У вазі мімоза не любить тісноти. Щоб бутони були пухнастими, обприскуємо суцвіття холодною водою.

         Тепер ви знаєте всі секрети того, як зберігати зрізану мімозу. Подовжіть радість весняного настрою!


4.3.2016 в 10:45:52


Леся Українка


Леся Українка (Лариса Косач) народилася в сім'ї, яка лишила помітний слід в українській історії. Рід батька — Петра Косача — походив із Герцеговини, були в ньому й польські шляхтичі, й козацькі сотники, й російські чиновники. Петро Антонович навчався в Петербурзі, а 1864 р. закінчив юридичний факультет Київського університету. Все життя служив у відомстві по селянських справах. Брав активну участь у діяльності "Старої громади", обирався повітовим маршалком, головою З'їзду мирових засідателів. Мати — письменниця і громадська діячка Олена Пчілка (Ольга Драгоманова), сестра українського мислителя і політичного діяча Михайла Драгоманова, була нащадком грека-перекладача (драгомана) часів Богдана Хмельницького.

Народилася Леся Українка 13 (25) лютого 1871 р. у Новограді-Волинському. Сім'я була великою, Леся Українка мала двох братів (Михайла, Миколу) і трьох сестер (Ольгу, Оксану, Ісидору). Дитинство та юність вона провела здебільшого серед природи. З дитячих років її захоплювали давні обряди, веснянки, народні дитячі ігри, щедрівки, мелодії і тексти яких вона запам'ятовувала і записувала.

Значний вплив на становлення світогляду поетеси справили М. Драгоманов та найближчі друзі її батьків — М. Лисенко й М. Старицький.

З університетських часів Драгоманови-Косачі, Лисенки і Старицькі намагалися жити в Києві по сусідству. Леся називала цю співдружність "наші Сполучені Штати". Саме тут збиралися ті, кому дорога була національна ідея: тут готувалися перші хорові програми Лисенка, в цьому колі ставилися перші українські спектаклі, тут палко обговорювали новини української культури і нагальні проблеми політичного життя. З цього кола національна ідея поширювалася по всій розділеній двома імперіями Україні, згуртовуючи народ, який століттями намагались позбавити державницького й національного самоусвідомлення.

Перший вірш Лесі Українки — "Надія" — співчуття дев'ятирічної дівчинки засланій до Сибіру родичці. Один з останніх — "Казка про Велета" — полум'яна віра смертельно хворої поетеси в те, що сплячий Велет-народ прокинеться й розірве кайдани рабства...

Між цими двома поезіями — мученицьке, героїчне, наповнене щастям творчості й недосяжним коханням, далекими подорожами й виснажливими хірургічними операціями життя.

Іван Франко писав про Лесю Українку: "З часу Шевченкового "Поховайте та вставайте" Україна не чула такого сильного, гарячого і поетичного слова. Мимоволі думаєш, що ця хвора, слабка дівчина чи не єдиний мужчина на всю новочасну соборну Україну".

Зрісши в середовищі, близькому до народовольців, Леся Українка в молоді роки стає учасницею соціал-демократичних гуртків, займається перекладами й популяризацією соціалістичної літератури, чому сприяє її дружба з С. Мержинським. Цими ідеями пронизані її численні вірші, які стали гаслами епохи:

 

Вставай, хто живий, в кого думка повстала!

Година для праці настала!

Не бійся досвітньої мли,

Досвітній вогонь запали,

Поки ще зоря не заграла!

 

Майже вся творчість Лесі Українки, особливо її драматургія, є своєрідним дослідженням образу борця за свободу і справедливість — у різні часи (від біблійних і античних до XIX — початку XX ст.), у різноманітному середовищі (Рим, середньовічна Європа, американські першопоселенці, українські робітники й селяни).

Лесю захоплював образ Прометея ("Fiat nox!", "Божа іскра", "Неофіти") як символ героя, що повстав проти тирана. Вона ототожнювала з ним життєвий подвиг М. Драгоманова, який, не бажаючи бути рабом, став вигнанцем і своїм прикладом підіймав на боротьбу інших... Тими настроями породжені два цикли "Невольничих пісень", "Сльози-перли", "Мелодії", "Ритми", присутні вони і в інших циклах, навіть у далеких подорожах не покидають поетесу ("Подорож до моря", "Кримські відгуки", "Кримські спогади", "Весна в Єгипті").

Студента Київського університету Н. Гамбарашвілі, котрий квартирував у Косачів і їздив на канікули додому в Грузію, Леся Українка якось попросила привезти їй кавказький кинджал. Дружній дарунок став для поетеси символом мужнього войовничого Слова.

Водночас Леся Українка — найтонший лірик. Але її ліризм особливої якості — невіддільний від її страждання, просякнутий постійним усвідомленням неможливості для неї звичайного людського існування і звичайного щастя. Поетеса, яка тонко розуміє і відчуває духовний світ людини, створила надзвичайні ліричні шедеври, у яких поєднуються твердість волі, ніжність і філософське осмислення буття.

Композитори багатьох поколінь, починаючи з М. Лисенка, писали романси на її вірші. На сюжети її поем і драм з'явились опери й балети, теми дали життя багатьом симфонічним і камерним творам...

Леся Українка змалку захоплювалася малюванням і музикою. Але хвороба назавжди поклала край її мріям про музичну освіту. Змушена місяцями лежати в ліжку, дівчина не могла системно вчитись. Але доля подарувала їй неординарний розум, виняткову обдарованість, залізну силу волі й невтомне прагнення до знань. Ерудиція Лесі Українки в найрізноманітніших сферах — від літератури до філософії, від економіки до всесвітньої історії — вражала всіх, хто спілкувався з нею. Вона виявляла величезний інтерес до історії, поезії і культури. Дев'ятнадцятирічною написала для молодших сестер підручник "Стародавня історія східних народів".

Вражає широчінь Лесиної творчої фантазії. З дивовижним відчуттям життя чужих народів і далеких епох Леся Українка втілювала фантастичний світ середньовічного лицарства ("Ізольда Білорука"), захоплювала читача образами сербського народного епосу ("Віла-посестра") і напівміфічними героями Туманного Альбіону ("Роберт Брюс — король шотландський", "Вересковий мед").

Бувши в Болгарії (1894—1896) вона збирала народні бувальщини й легенди, знайомилася з болгарським народним мистецтвом. Вимушені поїздки на лікування до Єгипту, Греції, Німеччини, на Чорне, Балтійське, Середземне і Мармурове моря — усе надає її творам неповторного й напрочуд правдивого колориту далеких країв.

Леся Українка знала багато мов: давні романські й германські, польську, чеську, болгарську та ін. Мовна характеристика персонажів її творів так само індивідуальна, як і національна.

Виходячи насамперед з усвідомлення української культури як європейської, Леся Українка багато часу присвячує перекладам. Певним чином це теж політична діяльність — адже публікація і виконання літературних та драматичних творів в українських перекладах у Російській імперії неодноразово заборонялися. Саме Леся Українка та її друг і соратник по гуртку "Плеяда молодих українських літераторів" Максим Славинський першими переступають цей поріг: у 1893 р. виходить у їхніх перекладах з німецької "Книга пісень" Генріха Гейне. Видана у Львові за сприяння І. Франка, ця тоненька книжечка стає загальноукраїнською подією.

Серед творів, які перекладає Леся Українка, — староєгипетська лірика, давньоіндійська "Рігведа", поеми Гомера, поезії Г. Гейне; В. Гюго, В. Шекспір ("Макбет"), Дж.Г. Байрон ("Каїн"), Данте ("Пекло"), Ада Негрі, М. Метерлінк, Г. Гауптман, А. Міцкевич, М. Гоголь, І. Тургенєв, С. Надсон.

М. Рильський, якому в юності пощастило спілкуватися з Лесею Українкою, писав: "Багато було розмов про так званий екзотизм Лесі Українки, про те, що теми своїх творів вона брала з давньогрецького життя, з життя християн перших сторіч, писала про давній Єгипет, Вавилон, про північноамериканських пуритан. До деякої міри праві ті, хто стверджує, що Леся Українка переносила дію своїх п'єс у віддалені епохи і чужі країни, рядила своїх героїв у "екзотичні" костюми з цензурних міркувань".

Ця теза має вагомі підстави. Варто пригадати останню п'єсу Лесі Українки "Оргія", герой якої, грецький поет Антей, повстає проти римлян, засуджує претензії "обраного" народу на всесвітнє панування. В такий спосіб Леся Українка декларує позицію щодо становища України та її культури в царській Росії. Прикметно: як і більш рання "Бояриня", "Оргія" довгі роки була негласно заборонена радянською цензурою. Апологети більшовицької ідеології знаходили "націоналістичні й опортуністичні" мотиви навіть там, де їх і близько не було. Приміром, "Лісову пісню" звинувачували в антирадянській пропаганді на тій підставі, що "Мавка не хоче жати жито, коли увесь радянський народ бореться за сім-десять мільйонів пудів сталінського хліба" — ось до якого абсурду доходила їхня критика!

"Але цим (оглядкою на цензуру) справа, на наш погляд, не вичерпується, — писав далі М.Рильський. — Достатньо уважно прочитати її ремарки хоча б до драми "Руфін і Прісцілла" та до драматичної поеми "Адвокат Мартіан", достатньо пригадати, з якою старанністю описує поетеса побутові риси середньовічної Іспанії в "Камінному господарі", аби визнати, що вона знаходила прямий пізнавальний і повчальний інтерес у відтворенні життя, такого далекого за зовнішніми ознаками від сучасності, яка її оточувала".

Надзвичайно широка ерудиція Лесі Українки дає їй змогу вільно оперувати біблійною тематикою ("На полі крові", "Одержима") й темами європейської літератури ("Камінний господар"), пропонуючи власне прочитання "вічних" сюжетів. Так, нічого не змінюючи у традиційному характері Дон Жуана, вона пропонує незвичне тлумачення відомого сюжету, закладає в основу драми складну соціальну думку.

В одному з листів Леся Українка так пояснювала ідею своєї п'єси: "Драма... зветься "Камінний господар", бо ідея її — перемога камінного, консервативного принципу, втіленого в Командорі, над роздвоєною душею гордої, егоїстичної жінки — донни Анни, а через неї — і над Дон Жуаном, "лицарем волі".

Інтереси Лесі Українки різноманітні й завжди знаходять професіональне втілення. Це сповна стосується її фольклористичної діяльності. Образний світ української міфології, який полонив її душу в ранньому дитинстві, втілився наприкінці життя у драмі-феєрії "Лісова пісня".

Леся Українка збирала фольклор на Полтавщині, Волині, в Карпатах, де лікувалася й відпочивала у своєї подруги — письменниці Ольги Кобилянської. Тут, у Буркуті, вона і К. Квітка зустрічалися з І. Франком, який спеціально відвідав їх, аби познайомити з піснями свого краю.

Водночас Леся Українка і її чоловік підготували до видання дві збірки записів народних пісень.

Величезною заслугою Лесі Українки як організатора, фольклориста і спонсора є запис 1908 р. на фонограф західноукраїнським музичним етнографом Філаретом Колессою кобзарських дум і народних пісень. Ф. Колесса проводив записи на Полтавщині. Фонограф надав художник Опанас Сластіон, який сам чудово грав на бандурі і знав кілька дум. Пізніше на тому ж фонографі Леся Українка і К. Квітка записали частину репертуару найвідомішого кобзаря з Харківщини Гната Гончаренка. Свою роботу — 19 паспортизованих валиків і коментар до записів — вони надіслали Ф. Колессі.

Кожне з численних видань творів Лесі Українки (не кажучи про спеціальні літературознавчі дослідження її творчості) містить більш-менш докладну її біографію та огляд доробку. Притому — залежно від часу видання — позиції дослідників і коментаторів значно розходяться у визначенні характеру її обдарування; у тому, де повніше розкрився її талант — у поезії чи драматургії; хто головний герой її творчості: повсталий Прометей, митець, що виборює право власного голосу у ворожому суспільстві, чи жінка, котра відстоює своє право на незалежність і щастя; нарешті — про те, що ж є вершиною творчості Лесі Українки?

Але над усією спадщиною сяє твір, написаний менш ніж за рік до смерті, а виданий вже посмертно. Це драма-феєрія "Лісова пісня" — шедевр, який, поєднавши фольклорність і філософічність, набув загальнолюдського звучання, у якому злилися найтонше, наймелодійніше поетичне слово й жорсткі моральні принципи, за якими Леся Українка будувала своє життя.

Ще 5—8 липня 1913 p., прикута до ліжка, Леся Українка диктує матері зміст драматичної поеми "На передмістю Александрії". А 19 липня, далеко від Батьківщини, у грузинському містечку Сурамі, між першою і другою годинами ночі Лесі не стало...

Поховано її в Києві на Байковому кладовищі 26 липня, поруч із рідними. На вулиці П. Саксаганського, 97 (де в 1899—1910 pp. мешкала поетеса) відкрито Літературно-меморіальний музей; крім того, її музеї існують у Ялті, Сурамі, Колодяжному, Новограді-Волинському.

30 записів веснянок і пісень з голосу Лесі Українки зробив Микола Лисенко, 225 пісень увійшло до збірки "Народні мелодії з голосу Лесі Українки", яку упорядкував і видав 1917 р. її чоловік Климент Квітка.

Лесі Українці присвячено художній фільм М. Мащенка "Іду до тебе" (1972 р.) за сценарієм І. Драча, науково-популярні картини "Леся Українка" (1957 р., 1969 р.), документальну стрічку "Леся Українка" (1971 р.). Найвідоміші екранізації її творів — "Лісова пісня" (1961 р., В. Івченко) та "Лісова пісня. Мавка" (1980 р., Ю. Іллєнко), "Спокуса Дон Жуана" (1985 р., В. Левін), телевізійна вистава "Оргія" (1991 р.). Композитор М. Скорульський 1936 р. написав балет "Лісова пісня" за однойменною драмою-феєрією Лесі Українки. Режисером С. Пасічником було поставлено поетичну виставу за поезіями Лесі Українки "Монологи. Вечір Слова" та виставу "Адвокат Мартіан.

http://www.l-ukrainka.name/uk/Biography.html


29.2.2016 в 13:42:00


Павло Григорович Тичина


        народився 23 січня 1891 року в селі Піски Koзелецького повіту на Чернігівщині в сім'ї церковнослужителя. Освіту здобув у початковій духовній школі та в духовній семінарії в Чернігові. Під час навчання в Чернігові виявилось неабияке музичне обдарування майбутнього поета — тоді він брав участь спочатку в семінарському, а згодом у міському хорі. Музикальність — важлива риса особистості Тичини — набула яскравого вияву в його поетичній творчості. За часів свого чернігівського побуту Тичина зазнав відчутного впливу української інтелігенції, зокрема таких відомих письменників, як М. Коцюбинський та В. Самійленко. Саме тоді Тичина дебютував як поет — перші його твори датуються 1906 роком. Публікації молодого поєта з 1912 року почали з’являтись на сторінках журналів «Літературно-науковий вісник*, «Рідний край», «Українська хата».

         1913 року Тичина переїхав до Києва, де вступив до Комерційного інституту. Навчання поєднував із працею в театрі М. Садовського, в якому виконував обов’язки помічника хормейстера. Літературні зацікавлення зумовили співробітництво Тичини з газетою "Рада" (пізніше — "Нова рада"). На той час припадають його знайомство та співпраця в редколегії газети з відомими українськими літературними критиками А. Ніковським та С. Єфремовим.

         На творчості Тичини суттєво позначились події 1917 року, пов’язані з боротьбою українського народу за незалежність. Поет переймається загальним піднесенням, емоційно переживає прагнення пригнобленого народу здобути національну свободу.

         Дебютна поетична збірка Тичини «Сонячні кларнети» (1918) стала най-більш яскравою подією в українській літературі того часу. Вона поставила автора в ряд найкращих поетів європейського рівня.

         Далі був складний шлях через тривоги й сумніви, навіяні кривавими подіями громадянської війни. Суперечливі настрої тих часів віддзеркалились у збірках поета «Замість сонетів і октав» (1920), "Плуг" (1920), «Вітер з України» (1924).

         1923 року Тичина переїхав до Харкова, тодішньої столиці Радянської України. Переїзд збігся в часі з початком творчої кризи поета. Харківське літературне життя, з одного боку, відзначалось бурхливою активністю, динамікою, а з іншого — відчутним ідеологічним контролем з боку владних інституцій, що постійно посилювався. Хотів того чи ні, але Тичина поступово втягувався в загальну систему цієї контрольованої літератури.

         У різний час він входив до таких організацій, як «Гарт» і ВАПЛІТЕ, очевидно, тоді зазнав впливу українських письменників комуністичного штибу. Коли ж розпочалися репресії проти української інтелігенції, страх просто паралізував поета. 1934 року вийшла етапна для нього поетична збірка «Партія веде». Вона показала, що Тичина повністю прийняв панівну ідеологію, розчинившись як творча особистість у потоці пропагандистських штампів.

         Відтоді поета офіційно проголосили класиком української радянської літератури. Він видав ще чимало книжок, які, щоправда, не відзначаються особливою художньою вартістю. Помер Павло Тичина 16 вересня 1967 року в Києві.

         Творчий шлях Тичини — одного з найбільш талановитих українських поетів XX століття — припав на дуже складний період української історії. Комуністичний режим, який уже на початку 30-х років унеможливив віль-ний розвиток літератури, наклав свій темний відбиток на творчість митця. Тому численні поезії, написані Тичиною в роки комуністичного диктату, хоч і становлять певний інтерес для дослідників, на ділі не цікаві сучасному читачеві. Натомість, справжньою класикою української лірики стала рання творчість Тичини — це поезії, шо увійшли до книжок «Сонячні кларнети», «Плуг», «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Вітер з України», а також твори поза збірками, написані в 1907-1929 роках.

http://narodna-osvita.com.ua/405-pavlo-grigorovich-tichina-konspekt-po-bografyi.html

 


10.2.2016 в 13:28:53


Підмогильний В.П.


02 лютого 2015 року виповнюється 115 років від дня народження
В.П. Підмогильного (1901-1937), українського письменника

.

.

              Валер’ян Петро́вич Підмоги́льний — український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження».

         Народився Валер’ян Підмогильний 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині. Коли йому було близько 14 років, батьки переселились до панської економії в селі Чаплі. Закінчив реальне училище, а потім ще вчився з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив. Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах.

         Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського, достойно продовжуючи розбудову української словесності. Блискуче знана Валер’яном французька мова додавала його творам поетики — повнокровності фрази: живої, дихаючої, сповненої натхнення і пристрасті. Він зумів зблизити свою творчість із Західною літературою, сприймаючи враження нових літературних течій, доводячи стилістику до найвищих світових зразків свого часу.

         У стрімкому вирі нищівних 19—20-х років він закарбував чуттєву картину людського характеру революційної доби. Його творчість сповнена людськості, розгубленості душі в змаганні з машиною смертоносного часу.

         Валер’ян Підмогильний сам здійснив подорож у пошуку свого я, розкривши нові грані свідомості на сторінках творів. Його роман «Місто» одна із знакових книг століття. Розповідь про долю юнака в тенетах великого полісу, по суті живого хижого організму, що висмоктує совість людини. Дослідники відносять роман до такої мистецької течії як екзистенціалізм, тому твір можна порівнювати з найкращими зразками літератури подібного змісту. Він близький геніальним прозаїкам і в той же час своєрідний, яким і має бути справжнє мистецтво. Злочин, що робить місто з людиною, нагадує Достоєвського з його живим і зловісно сірим Петербургом і Мопасана з темою морального виродження в «Любому Друзі». Разом із цим — це суто українська драма людини — сільської натури з її темною підсвідомістю, що роз’їдає серцевину особистості.

         Валер’ян Підмогильний працював і в літературознавстві, даючи цікаву й сміливу, як на радянську дійсність, спробу психоаналітичного розгляду творчості І. Нечуя-Левицького у своїй праці «Іван Нечуй-Левицький» («Життя і революція», кн. 9, 1927). Був автором критичної оцінки поезії М. Рильського під назвою «Без стерна» («Життя і революція», 1927). Працював теж як літературний редактор журналу «Життя і революція», з редакції якого був усунений після 1930 року.

         Спільно з Євгеном Плужником уклав словник «Фразеологія ділової мови» (1926, 1927).

         11 січня 1935 року В. Підмогильний визнав, що належав до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії». Визнав тому, що, на його думку і ще подібних (група складалась із сімнадцяти чоловік, серед яких Микола Куліш, Г. Епік, О. Ковінька, Євген Плужник), «політика колективізації привела українське село до голоду». Раніше були заарештовані друзі Підмогильного В. Поліщук та Василь Вражливий, а також Григорій Косинка, найближчий побратим зі спілки МАРС (майстерня революційного слова). Після самогубства Миколи Хвильового та М. Скрипника, практично того ж розстрілу без суду, за вироком — вороги, «терористи» в вузьких колах називали Постишева «душителем українського народу». Закритий суд без свідків і адвокатів позбавив всіх учасників націоналістичної групи волі «терміном на десять років з конфіскацією особистого майна».

         В соловецькому таборі в нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати. Збереглось 25 листів до дружини, в яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання.

         Особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: «Розстріляти» 3 листопада 1937 року до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції, щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. Разом із Валер’яном Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії розстріляні Микола Зеров, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол.

Валеріана Підмогильного було реабілітовано 1956 року.

http://znvk67.zp.ua/02-02-115-rokiv-vid-dnya-narodzhennya-v-p-pidmogilnogo-1901-1937-ukra%D1%97nskogo-pismennika


2.2.2016 в 14:37:08


Relax читання. Лірика


В день рождения Владимира Высоцкого.
Актуальность не теряется со временем.

Я не люблю
Я не люблю фатального исхода,
От жизни никогда не устаю.
Я не люблю любое время года,
Когда весёлых песен не пою.
Я не люблю холодного цинизма,
В восторженность не верю и ещё —
Когда чужой мои читает письма,
Заглядывая мне через плечо.
Я не люблю, когда — наполовину
Или когда прервали разговор.
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Я также против выстрелов в упор.
Я ненавижу сплетни в виде версий,
Червей сомненья, почести иглу,
Или когда всё время против шерсти,
Или когда железом по стеклу.
Я не люблю уверенности сытой,
Уж лучше пусть откажут тормоза.
Досадно мне, коль слово "честь" забыто
И коль в чести наветы за глаза.
Когда я вижу сломанные крылья,
Нет жалости во мне — и неспроста:
Я не люблю насилье и бессилье,
Вот только жаль распятого Христа.
Я не люблю себя, когда я трушу,
И не терплю, когда невинных бьют.
Я не люблю, когда мне лезут в душу,
Тем более — когда в неё плюют.
Я не люблю манежи и арены:
На них мильон меняют по рублю.
Пусть впереди большие перемены —
Я это никогда не полюблю!

В. Высоцкий


25.1.2016 в 15:33:41


День святої мучениці Татіани


         Свята мучениця Татіана 25 січня

         Свята мучениця Татіана народилася в Римі, в сім'ї знатного сановника, таємно сповідаючого християнську віру, який виховав свою дочку в істинному шануванні і вірності християнству. Свята Татіана не побажала виходити заміж, а вирішила присвятити себе служінню церкви. Вона була поставлена діаконисою в одному з римських храмів і всі свої сили віддавала виконанню церковних обов'язків.

          Свята мучениця Татіана постраждала під час гоніння на християн при малолітньому імператорі Олександрі Севері (222-235). Її схопили і привели в капище Аполлона, де примушували принести жертву язичницькому ідолу. Відмовившись, свята Татіана була піддана жорстоким тортурам, однак твердість її віри і терпіння були непохитні. Серед мук вона тільки молилася, щоб Бог просвітив її мучителів. І Господь почув молитву праведниці. За її молитви тричі руйнувалися статуї язичницьких богів. Муки, яким піддавали святу Тетяну, або не завдавали їй шкоди, або за ніч сліди їх безслідно зникали, або самі мучителі страждали від ударів, що наносяться невидимою рукою. Приголомшені стійкістю святої, мучителі Татіани тут же відкрито зверталися до Христа, перетворюючись з катів на мучеників за Христа. Голодний лев, випущений на святу Тетяну на арені цирку, почав лащитися до неї, не заподіявши їй ані найменшої шкоди. Знамення сили і істини Господньої, явлені в мучеництві святої Тетяни, багатьох привели до віри в Христа. І тоді перелякані гонителі засудили мученицю на страту мечем. Разом з нею був страчений і її батько, який відкрив їй істини віри Христової.

         А ще святу мученицю Татіану вважають покровителькою студентів. Як свідчить історія, серед багатьох храмових свят Тетянин день – іменини Тетян і свято студентів, що відзначається 25 січня (12 січня за старим стилем) – був особливим.


25.1.2016 в 15:29:06


День Соборності


22 січня

День Соборності (день Злуки)

      Українська мрія – єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і на початку 1918-го. У цей січневий місяць у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР. Більш того на тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, була утворена ЗУНР – Західноукраїнська Народна Республіка. Вже до кінця року, в грудні 1918-го у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, лідерам цих двох держав вдалося підписати своєрідний поєднувальний договір. Цей договір увійшов в нашу сучасну історію як «Акт злуки» і 22-го січня 1919-го року він був публічно оприлюднений в Київській столиці на знаменитій Софійській площі.

      Набираюча обертів машина кривавої диктатури, яка прийшла на зміну колишніх «консерваторів», поспішила зламати ці сміливі починання вільного українського народу. Вже буквально через кілька місяців більшовики увійшли в Київ, Закарпаття окупувала Чехословаччина, а Східну Галичину – поляки. А далі ...

      Акт злуки тоді так і залишився лише декларацією, але народ ніколи не втрачав надію, адже народ, який втратив надію, – просто зникає. Надію, приміром, втратили нащадки кривавих диктаторів, коли Великий і Могутній Радянський Союз – об’єднання, побудоване зовні на «нових канонах справедливості», а всередині на крові і безглуздих жертвах, звалилося, не залишивши після себе нічого, що могло б його реанімувати.

      22-е січня 1990-го року. Мільйони українців вишикувалися в справжню живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.

      21-го січня 1999-го року відповідно до Указу Президента України № 42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави. Потім, 30-го грудня 2011-го року, відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 під назвою «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», День Свободи, який раніше відзначався 22-го листопада був об’єднаний з Днем Соборності і свято набуло свою нову назву – «День Соборності та Свободи України».

      Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з трепетом зберігати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за цю прекрасну країну – Україну!

http://www.dilovamova.com


21.1.2016 в 8:25:50


Relax читання. Лірика


Хрещення Господнє

19 січня – Водохреща або Йордан

         Ще не встигли прийти свята, як скоро вони відійдуть. Як співається в коляді: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак, ці свята слід розрізняти.

         Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег – з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

         Свято Богоявлення у перші віки християнства вважалося збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного помноження хліба. Тому й сьогоднішню назву свята «Богоявлення», як стверджує у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.

Обряд Водохреща та свячена йорданська вода

         Опівночі перед Водохрещам вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрещам вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

         Ще за тиждень перед Водохрещам колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».

         Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацьки сиві шапки.

         На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.

         Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...» У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню».

         Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на «Йордан» кіньми — чи то верхи, чи то саньми — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — «щоб хвороби не боялися та міцніші були».

         Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи "водичкою-йорданичкою". Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навіть переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. І, що цікаво, незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується, не смердить, і може довго зберігатися. Кажуть, що, може, срібло помагає, яке є на багатьох хрестах у священиків.

         До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час богослужіння.

Йорданські традиції

         Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат...

Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

         По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині хлопці водять своїх дівчат до ополонки — «щоб сі умила та красна була».

         В місцевостях понад Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов'язаних з «Йорданню». Так, коли процесія йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці — нещасливий рік для дітей, граки — для молодих людей, а як про¬летять гуси, то старі люди цього року будуть дуже хворіти, а то й — боронь, Боже — вмиратимуть.

         Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то навесні, у відповідний день тижня — в п'ятницю, четвер і т. д. — треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай!»

         Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — у хлібі буде багато «сажки».

         Попіл після Різдвяних Свят не можна зберігати — ні в хаті, ні в дворі, бо «буде пожежа»; ввечері ж на Водохреща його треба винести на річку і висипати на лід.

         В той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».

         «Моя теща, — згадує Свирид Галушка, — цілий місяць, було, і сама на річку не йшла, і інших не пускала — така була завзята проти чортів! ... Жінка не раз жартома сперечалася з нею: «Та що вони вам, мамо, зробили ті чорти — що ви на них так напосілися?» Де там!... і слухати не хотіла».

         Дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися — «щоб лиця красні були».

         На Слобожанщині є повір'я, що в день Водохреща буває така хвилина, коли вода перетворюється на вино. Розповідають: один купець їхав з ярмарку і заїхав на річку коні напувати; але замість води він знайшов вино. Тоді купець напився, набрав з собою в посудину і поїхав. Не від'їхав він і однієї верстви, як захотілося йому знову напитися вина; але не довелось, бо в посудині була вже вода: вино знову перетворилось на воду.

         На колишній Гетьманщині парубоцтво мало такий звичай: по обіді на Водохреща сходилися на льоду хлопці з двох сусідніх сіл або двох «кутків» того самого села і билися навкулачки — хто кого переможе! Переможці забирали собі «орден» — хрест, вирубаний на льоду.

         На Полтавщині був колись звичай на Водохреща вчити коней і молодих волів. Молодими кіньми їздили доти, доки вони не вкривалися потом, а спітнілих кропили «йорданською» водою — «щоб здорові і слухняні були».

         У цей день колядники приходять до кожної оселі, з віншуваннями та щедрівками. У Буковині довго зберігався звичай серед парубків — співати величальних пісень у хаті господаря:

Гей, ти, пане господарю, 

 В тебе в дворі, як у раю: 

В тебе верби груші родять, 

В тебе дочки в злоті ходять, 

В тебе сини в царя служать, 

Царевочку собі дружать, 

В царя дочку заручили 

Та й додому пригостили.

Гей, ти, пане господарю, 

В тебе в дворі, як у раю: 

Гей, ти, пане господарю,

 В тебе в колі, як у раю: 

В тебе коні все турецькі, 

В тебе зброї все стрілецькі, 

В тебе воли, як стодоли, 

А корови, як бороги, 

В тебе вівці гори вкрили, 

В горах зруби без рахуби.

Гей, ти, пане господарю,

В тебе в скринях, як у раю:

В тебе скрині кованиї,

В них червоні небранії,

В тебе шуби соболеві,

Горностаї королеві,

А жупани — як у пана,

А контуші всі в кожусі.

Гей, ти, пане господарю, 

Щасти, Боже, із Йорданом, 

І з водицев, і з царицев, 

З усім домом, з усім добром, 

Щасти, Боже, з усім двором, 

І з челядкою багатою, 

І з ролями, і з ланами,

І з сусідами, і з панами,

І з Господом Христом Богом, 

На здоров'я, на літ много! 

Дай, Боже!

         За таке привітання господар обдаровував, бувало щедрівників грішми на церкву. Береза, дякуючи господареві, каже: «Що ми казали, аби так воно і сталося — і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему миру посполу. Най у вас святиться, веселиться, святая йорданськая водиця, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік. Дай, Боже!»

         У деяких місцевостях Поділля та в Гуцульщині в цей день святять «трійцю» — три свічки, зв'язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додають пучки червоної калини та сухих квітів — безсмертників, або васильків. З «трійцею» йдуть на «Йордан» переважно жінки і дівчата. Під час Богослужіння «трійця» запалюється від свічок, що горять на престолі. Коли вода вже посвячена, то перед тим, як іти додому, «трійцю» гасять, занурюючи свічки в ополонку, де відбувалося свячення води.

         Як бачимо, «Йордан» або Водохреща — це чисто християнський звичай, що прийшов до нас на Україну разом із християнством і зайняв одне з найповажніших місць серед традиційних свят нашого народу.

О. Воропай "Звичаї нашого роду".


18.1.2016 в 13:50:44


Джек Лондон


 

Джек Лондон

 

12 січня 2016 року виповнюється 140 років

від дня нарождення американського письменника

 

         Джек Ло́ндон (англ. Jack London, справжнє ім'я — Джон Ґри́фіт Че́йні, англ. John Griffith Chaney американський письменник, найбільш відомий як автор пригодницьких оповідань і романів.

         Джон Ґрифіт Чейні народився 12 січня 1876 р. у Сан-Франциско. Коли йому було близько восьми місяців, його мати вийшла заміж за фермера Джона Лондона, який усиновив маленького Джона Ґрифіта, і майбутній письменник отримав його прізвище.

         Джек Лондон  рано почав самостійне трудове життя, яке було дуже важким. Школярем продавав ранішні і вечірні газети. Після закінчення початкової школи у віці чотирнадцяти років влаштувався робітником на консервну фабрику . Робота була дуже важкою і він пішов з фабрики. Був «піратом на устриць», ловив устриці в бухті Сан-Франциско, що було заборонено. У цей час вживав надмірну кількість алкоголю, як для свого віку. Його співробітники вважали, що якщо він не змінить спосіб життя, то помре за рік-два.

         У 1893 році найнявся матросом на промислову шхуну, що відправлялася ловити котиків до берегів Японії і в Беринговому морі. Перше плавання дало Лондону багато яскравих вражень, які лягли потім в основу його морських розповідей і романів.

         Перший нарис Лондона «Тайфун біля берегів Японії», за який він здобув першу премію однієї з газет Сан-Франциско, став початком його літературної кар'єри.

         У 1897 році Лондон подався на Клондайк шукати золота. Золота на зареєстрованій ним ділянці не виявилося, зате Джек мав змогу наслухатися численних історій і приповідок про життя старателів. Навесні цинга сильно підірвала його здоров'я, лікуватися було нічим і він вирішив повернутися додому. Щоб не повторювати знову маршрут, він з компаньйонами спорудив човен і спустився по Юкону до Берингового моря (майже 2500 км). Пережите за цей рік стало основою його оповідань, які принесли йому успіх і славу.

         Потім були збірки розповідей: «Син Вовка» (Бостон, 1900), «Бог його батьків» (Чикаго, 1901), «Діти морозу» (Нью-Йорк, 1902), «Віра в людину» (Нью-Йорк, 1904), «Місячне лице» (Нью-Йорк, 1906), «Втрачене лице» (Нью-Йорк, 1910), а також романи «Дочка снігів» (1902) і «Морський вовк» (1904), що створили письменникові щонайширшу популярність.

         У 1907—1909 роках Лондон здійснив плавання на яхті «Снарк», історія подорожі викладена в автобіографічному нарисі «Подорож на яхті „Снарк“» (1911 р.).

         З липня по вересень 1911 року Джек Лондон також здійснив кінні подорожі Каліфорнією та сусідніми штатами, які описав в оповіді «Четвіркою коней на північ від заливу».

         Джек Лондон помер у Каліфорнії 22 листопада 1916 р. в містечку Глен-Елен. Останні роки він страждав від ниркового захворювання і під час одного з нападів болю Джек Лондон прийняв занадто велику дозу снодійного.

За матеріалами Вікіпедії


13.1.2016 в 15:14:59


Relax читання. Лірика


Щедрівка

         «Щедрик» — не лише найвідоміша українська пісня в світі, але, напевно, й найстаріша в світі мелодія з популярних на сьогоднішній день, оскільки народилась ще в дохристиянські часи. І оспівується в ній прихід нового, щедрого року. “Щедрик” став популярним завдяки відомому українському композитору і етнографу Миколі Леонтовичу. Ця композиція – обробка давньої української новорічної щедрівки – на сьогоднішній день найвідоміша новорічна пісня в усьому світі в перекладі на англійську мову, що має назву “Колядка дзвонів” (“Carol of the Bells”).

         Вперше “Щедрик” був виконаний хором Київського Університету у 1916 році в Києві, а 5 жовтня 1921 року “Щедрик” був вперше презентований на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку. 

         У 1936 році Пітер Вільховський (також родом з України), який працював для радіо NBC, пише англійську версію слів до “Щедрика” - “Carol of the Bells”. 

         Згодом пісня зазвучала у популярних кінофільмах, оригінальні інтерпретації твору робили відомі рок-гурти. Це дуже популярний мотив і для реклами. Ну, і жоден хор не може оминути цієї пісні – вона є в переліку обов‘язкових. “Carol of the Bells” має безліч обробок – від класики до року, репу, рейву та диско. Шукайте на Ютубі.

         І найголовніше. В Україні прийнято щедрувати в січні. Але річ в тім, що Новий рік наші предки святкували з прибуттям весни, коли все прокидалося, все оновлювалося, відроджувалося. Тоді й співався Щедрик. Навіть в словах його говориться про приліт ластівочок, які, як ви певно розумієте, в січні ще не прилітають.

         Згадуємо та святкуймо разом! Щасливого Різдва!

 

https://www.facebook.com/UkraineTotalRecall/?pnref=story


5.1.2016 в 14:29:19


Різдво-Коляда


Наближається Різдво — найдивовижніше і найулюбленіше свято в усьому християнському світі. Українська традиція святкування Різдва має свою історію, свій колорит та особливості. Це пов‘язано з поєднанням дохристиянської та християнської традицій, а саме старого слов'янського свята на честь поворота Сонця на весну – Коляди та великого християнського свята на честь народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха – Різдва Христова.

         Знаючи про цей мультикультурний феномен, можна краще зрозуміти символи українського свята Різдва-Коляди.  Зірка, яку носили колядники від хати до хати, на початку означала народження нового Сонця, а пізніше Вифлеємську зірку, що привела трьох мудреців до маленького Ісуса Христа. Сніп пшениці, або жита, який приносили до хати, називали Дідухом-Прадідом, а іноді називали Колядою. Він був символом добробуту, урожаю та безсмертного предка, оберега роду.

         Настільний хліб, або хліб, якім обдаровували колядників-співаків також називався Хлібом- Колядою. 

         Для святкової вечері готували 12 священних страв, що символізували 12 місяців, а згодом 12 апостолів. Однією з головних страв була кутя, яку ставили на покуті для вшанування пам‘яті померлих предків. Мед в куті — був символом життя, мак — символом сну-смерті.

         Величальні пісні зимового циклу, які за слов‘янських часів присвячувались сонцю, місяцю, зорям та предкам, а згодом, за Християнства, в які додались сюжети про народження Христа, називались колядками. А величальні пісні весняного циклу, які були присвячені новому року, який слов‘яни святкували навесні, називались щедрівками. Саме через це в них були згадки про ластівок, побажання багатого врожаю, приплоду худоби, доброго роїння бджіл.

         Згодом, коли святкування Нового року було перенесено на зиму, щедрівки стали співати на Різдво разом з колядками та у Щедрий вечір.          Згадуємо та святкуймо разом!

https://www.facebook.com/UkraineTotalRecall/?pnref=story

  

 


5.1.2016 в 14:24:01


9 головних наукових відкриттів року


Вода на Марсі, перший представник роду людей, вакцина від Еболи і планета, подібна до Землі - на прохання Bird In Flight редактор науково-популярного альманаху metkere.com Ілля Кабанов підготував огляд головних відкриттів року. Детальніше...


5.1.2016 в 13:29:45


... А скоро Новий Рік


 

... А скоро Новий Рік. Вже два дні в будинку пахне мандаринами. Мама їх купила цілу велику сумку, і заховала на балконі. Іноді можна непомітно потягти звідти дві штучки – собі і сестричці, і швидко їх з'їсти, запхнувши помаранчеві м'ясисті шкурки під ліжко.

         У великій кімнаті, в кутку стоїть ялинка. Її приніс тато три дні тому, і ми всі її наряджали. Мама дістала з антресолей велику коробку з-під чобіт, перев'язану мотузкою, в якій, потонувши у ваті, лежать тендітні скляні кулі і фігурки. Ось цю білку мені подарували в дитячому садку. За перемогу в якомусь конкурсі на ранку. А ось це – цар. Всі знають, що це мамин цар. Він старий зовсім, і з діркою на боці. Але мама завжди його вішає на найвидніше місце. Тому що цей цар старше її самої, як вона говорить. І гірлянда у нас є. Переплутана вся. Ми її розплутуємо обережно, і вішаємо на ялинку. А потім тато вимикає світло, і включає гірлянду в розетку. Спочатку нічого не відбувається, довго так. Сидимо в темряві, і дихаємо. І раптом гірлянда починає блимати, висвітлюючи ватного Діда Мороза, що стоїть на білому простирадлі під ялинкою, який теж старіший від моєї мами, і наші з сестрою обличчя. У Машки воно то червоне, то зелене. У мене, мабуть, теж.

         Сьогодні з самого ранку мама з татом пораються на кухні, щось готують. Чути стукіт ножів по дошці і голоси: «Перевір холодець на балконі, може, його вже пора в холодильник поставити?», «Ти курку цілком запікати будеш або маринувати?» І «Ну, ось куди ти це поклав, а? Здурів? Я на ній фрукти ріжу, а він – оселедець! ».

         По телевізору показують «Іронію долі» і руденька дівчинка співає про три білих коня. На вулиці ще світло, а вдома нудно. На кухню з запітнілими вікнами мене не пускають, щоб не заважала. Починаю нити і вередувати. Отримую ляпанець по дупі від мами, а тато відкладає убік половину оселедця, миє руки, і бере мене за плече: «Діставай ковзани, і допоможи Маші одягнутися». Вищу і біжу по коридору, плутаючись у сповзлих, не мого розміру, колготках, і кричу «Машка, ми на каток щас підемо!».

         Машка зовсім не вміє кататися на ковзанах, два рази впала, надулася, і тато відніс її на лавочку, де почав мовчки знімати з неї ковзани, о від чого Машка ще більше надулася, а потім заревіла. Зовсім непомітно стемніло. Значить, скоро Новий Рік. Папа махає мені рукою, і я підкочує до лавочки, з готовністю простягаю татові ногу в конику, і, тримаючись за татову шию, чекаю, коли він одягне сині пластмасові чохли на леза. Якщо б з нами не було тата, я б ні за що не наділа чохли. Я б дошкутильгала до шматочка асфальту біля каналізаційного люка, і била б по ньому коником, щоб іскри летіли. Як у Срібного копитця. Один раз тато це побачив, і покарав мене. Я місяць не ходила на каток. Наступного разу буду вибивати іскри подалі від свого будинку. За Іркіну будинком теж є люк з асфальтом.

         Двері нам відчиняє мама. У неї на голові бігуді, і нафарбоване одне око. У руці вона тримає коробочку з тушшю для вій, в яку плює, і возюкає там щіточкою. Мені весь час хочеться зробити так само. Плюнути і повозюкати. Але мама завжди забирає свою косметичку, коли йде на роботу. Мама дивиться на нас з Машкою, і лає тата. «Вони ж всі мокрі як миші! Навіщо ти їм дозволив валятися в снігу? Я тільки-тільки з лікарняного! Щас знову обидві захворіють, а хто з ними сидіти буде ?! »Папа мовчки допомагає нам зняти ковзани, а мама махає своєю щіточкою, і біжить у ванну дофарбовувати друге око. З ванної чутно мамине «Тьху!». І незрозуміло: чи то вона в туш плюнула, чи то на тата розсердилася. Звідси не видно.

         Ми з Машкою вбираємося в костюми. Я наче б Червона шапочка, а Машка начеб-то сніжинка в короні. Я теж корону хочу, але в мене вже червона шапочка на голові. Придумую, як би зверху надягти цю корону на шапочку, щоб нічого не звалилося. Нафарбована на обидва ока мама в бігудях, бігає по квартирі з тарілками. Ми з Машкою непомітно тягаємо з них ковбасу. Для себе і собаки Мишки. А прогалину на тарілці з ковбасою старанно маскуємо кропом. Дуже хочеться їсти. По кімнаті нервово ходить тато у сірому костюмі, смикаючи себе за краватку, і скоса поглядаючи на пляшку горілки. Папа сьогодні нап'ється і буде смішно танцювати, згинаючи коліна. Ми з Машкою завжди сміємося, коли він так танцює. Ми горілки не п'ємо. Для нас мама купила багато пляшечок з Тархуном, Буратіно і Лісовою ягодою. Буратіно можна налити у «дорослі» кришталеві фужери, думати що це шампанське, а потім зображати з себе п'яних, і танцювати на напівзігнутих ногах.

         Заходить мама, дивиться на годинник, і каже: «Проводимо Старий Рік». Ми з Машков відразу беремося за ковбасу, щоб мама не помітила прогалину під кропом. Кричимо «Мені Тархун», «А мені Буратіно!», «Тоді мені теж Буратіно!», «А що ти за мною все повторюєш? Пий свій Тархун! ». По телевізору знову показують «Іронію долі», тільки по іншому каналу. Ми з Машкою вже наїлися, і вже хочеться подарунків. Але ми сидимо, і мовчимо. і теж дивимося «Іронію долі». Коли на екрані раптом з'явилася Кремлівська стіна, куранти, і круглий дах з червоним прапором – мама закричала «Слава, вимикай світло швидше!». Папа вимкнув світло, запалив гірлянду, і на екрані з'явилося обличчя Горбачова з синцем на лисині. Він незрозуміло говорив, а мама з татом слухали, тримаючи в руці келихи з шампанським. І ми з Машкою теж встали, і підняли свої фужери з Буратіно. А потім почали бити куранти, а мама сказала «Швидше загадуйте бажання!» Я загадала собі ляльку Джульєтту і магнітофон, а Машка, це і так зрозуміло, залізницю. Я дуже швидко все загадала, а куранти все били і били. Стало шкода, що у мене більше немає бажань, і я швидко загадала ще, щоб усі люди в світі ніколи не хворіли. Тільки я загадала про всіх людей – по телевізору заспівали «Союз нерушимий…». Я теж заспівала. У мене на всіх шкільних зошитах цей гімн написаний на обкладинці. Я всі слова напам'ять знаю. Папа включив світло, і крикнув «Ура!», І мама крикнула. І ми з Машкою теж. Хотіли почаркуватися своїм Буратіно з батьками, але вони не дозволили.

         Машка шепнула мені на вухо: «А зараз будуть подарунки», і ми подивилися на тата. Папа посмикав себе за краватку, прислухався до чогось, і раптом схопив мене за руку: «Побігли! Я чую, що на сходах хтось є! Це Дід Мороз!». Ми побігли. Машка корону впустила, а в мене шапочка впала, але я її підібрала. На сходах нікого не було. Ми подивилися на тата, а він тягнув нас сходами нагору. «Він вище втік, наздоганяйте!» Ми добігли з другого поверху до дев'ятого, але Діда Мороза не знайшли. Машка заревіла, а я стрималася. Відкрилися двері ліфта. Це тато за нами приїхав. «Що, каже, - упустили Діда Мороза? А він вже встиг до нас додому зайти, і подарунки вам залишити. Швидше в ліфт!». Машка плакати перестала, а я подумала, що тато все бреше. Не міг Дід Мороз так швидко від нас втекти, і повернутися до нас додому з подарунками. Але тато не обдурив. У кімнаті була навстіж відчинені балконні двері, і на паласі лежав справжній сніг, на якому закарбувалися людські сліди! А під ялинкою лежав сірий мішок, і в ньому щось було! Я помацала сніг на підлозі, і запитала маму: «Це правда, що Дід Мороз приходив?», А мама сказала «Звичайно. Ви тільки втекли – і раптом відчиняються балконні двері, хуртовина така що не видно нічого, і Дід Мороз з'явився. У валянках і з мішком. Каже «А де ж Маша з Лідою?» Я йому кажу: «Дідусю, а вони на сходах тебе шукають», а Дід Мороз вибачився, сказав: «Ех, не встигну я з ними побачитися, мене інші дітлахи ще чекають», і пішов». І я відразу дуже ясно уявила собі і заметіль цю, і Діда Мороза з мішком. Сніг на паласі розтанув вже, а я запам'ятала, які там сліди були. Це точно від валянок. Машка вже мішок розв'язала, і тепер сопе, і риється в ньому. Я теж полізла. Машку штовхаю, а вона мене відштовхує. Тільки ми все одно зрозуміли, кому який подарунок. Мені - ляльку Джульєтту, а Машкі залізницю. Ха, а Ірка каже, що Діда Мороза не існує, і подарунки дарують мама з татом. Все вона бреше. Мама з татом навіть не знали, що ми з Машкою загадали під бій курантів. Тільки магнітофону немає чомусь. Напевно, на наступний рік подарує. Коли я підросту. Все одно, у мене навіть касет ніяких нема, щоб музику слухати ...

*** А скоро Новий Рік. Скоро треба буде їхати в «Метро», і коробками закуповувати шампанське, горілку, ковбасу, консерви. Треба буде подзвонити Маші, вона мені завжди ікру хорошу через чоловіка дістає. Сукню свою білу, в якій я влітку на весіллі у Женьки була, дістати треба. По-моєму, там пляма. У хімчистку віддати потрібно, якщо не забуду. Треба визначитися, де я Новий Рік зустрічати буду: вдома, в гостях, або на дачі. Панчохи купити потрібно, і туфлі відкопати білі. Не пам'ятаю, куди я їх сунула. Ірці зателефонувати – не забути б. Вона мені рецепт салату дати обіцяла. Список подарунків скласти, щоб нікого не забути. Синові – МР3 плеєр, Маші – іграшковий мотоцикл, для її колекції, мамі – парфуми і нову туш, вона натякала сором'язливо, а татові ... А татові я подарую цю розповідь. Я зателефоную йому рівно опівночі… Поки б'ють куранти, і грає гімн Я буду йому читати це з листа, і стримуватися, щоб не заплакати. Як тоді. Двадцять три роки тому. На сходах. На дев'ятому поверсі. Коли мені всього на одну секунду здалося, що тато може мене обдурити ...

 

 

 

 

 

Бажаю вам щастя в Новому році,
Здоров’я, удачі на кожному кроці.
Щоб все, що задумалось вами, збулося,
Щоб радісно, світло усім вам жилося!

А мрія чарівна, щоб дійсністю стала,
Щоб кожна дитина у сні підростала.
Щоб кожне серденько любов’ю розквітло,
А кожна душа була чиста і світла!

Бажаю достатку і світлої долі,
Щоб гарний врожай виростав вам у полі.
Щоб був у нас хліб і до хліба було
І щастя у кожну родину зайшло.

На кожнім обличчі щоб усмішка квітла
І радість приходила щира і світла.
Щоб злагода й мир був у кожного в хаті
І всі ми були і щасливі, й багаті.

Бажаю всього, що найкраще у світі,
Щоб сонечком всі ви ходили зігріті.
І ласкою всі оповиті були.
І довго-предовго, щасливо жили.

Дозвольте мені всім-усім побажати
Щасливо і радісно рік зустрічати.
Повірити в мрію і вірити в казку
І мати весь рік: щастя, радість і ласку.

Хай щастя і радість цей рік принесе,
Щоб в ньому здійснилось найкраще усе!
Щоб діти здорові й сміливі зростали,
Щоб кращої долі усі ми діждали!

 


29.12.2015 в 14:15:30


Open Access: 10 тенденцій у 2016 році


За останніми даними, сьогодні вже дві третини світових наукових журналів передбачають можливість опублікувати статтю за принципом open access. Портал Publishing Perspectives опублікував маркетингове дослідження, в якому назвав ключові тенденції в розвитку відкритого доступу в прийдешньому році. Детальніше...


24.12.2015 в 9:12:13


Бібліоменеджери


Бібліоменеджери: від купи знань до їх системи.

Детальніше...


10.12.2015 в 10:08:53


Зимові свята


«У грудні що не день, то празник»

 

         На останній місяць року припадає найбільше свят. З цього приводу у народі кажуть: «У грудні що не день, то празник».

         Серед численних жіночих свят найзнаменнішим є празник святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня. Образ Катерини, як захисниці жіночої долі, знаходимо в багатьох слов’янських і європейських народів. В Україні дівчата влаштовували «пісні вечорниці». Зранку зносили до однієї з осель продукти – крупу, пшоно, капусту – і готували з них борщ та кашу. На спільну трапезу мали право приходити всі парубки без запрошень. За вечерею молодь веселилася, співала пісень, переважно колядкових, дівчата ворожили на судженого.

         День Андрі́я (Калита) — вважається днем пам'яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозваного. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест зі словами: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа».

         Даний день народного календаря, до якого приурочувався Андріївський обряд «Калита», суть якого полягає у переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові класи. День Андрія справді парубоцький день. Припадає на ніч і день (13 грудня) . Як і в значної кількості українських свят, в його обрядах проглядаються дохристиянські традиції. Наповнені дохристиянськими обрядами, веселощами і розвагами молоді андріївські, як і катерининські, вечорниці припадали на час Пилипівського посту і, отже, ніякою мірою не відповідали нормам християнської моралі. Спроби духовенства подолати цю народну позацерковну традицію, не дали бажаних наслідків. Проте, з плином часу, вечорниці на Андрія, як і інші свята, поступово втратили магічну функцію і перетворились на своєрідну забаву, привід, щоб зібратися неодруженій молоді.

         Наступне свято – день святого пророка Наума, припадає на 14 грудня. У давнішні часи навчальний процес розпочинався взимку – 1 грудня за старим стилем. То була найзручніша пора здобувати освіту для сільських дітей, оскільки завершено найосновніші сільськогосподарські роботи. За народними віруваннями, Наум – покровитель розуму, знань і доброчинства. З цього приводу казали : «Пророк Наум наведе на ум».

         Особливо багато свят після  Варвари, яку відзначають 17 грудня. За нею йдуть Сави (18), Миколи (19), Андросія (20), Ганни (22) та інші.

         Кожне свято має свою специфіку та неповторність.

 


4.12.2015 в 10:20:15


155 років від дня народження української художниці Марії Костянтинівни Башкирцевої (1860–1884)


Марія Костянтинівна Башкирцева – унікальна художниця в історії світового мистецтва. Доля цієї дивовижної дівчини приваблює навіть більше, ніж її творчість. Марія була дуже гарною, знала шість європейських мов, грала на роялі, гітарі, арфі та мандоліні, мала чудове сопрано. Окрім того, вона залишила щоденник, який писала з тринадцяти років і до самої смерті 1884 року. Писала дуже відверто, писала, знаючи, що потім його читатимуть.        Зі сторінок цього щоденника з нами говорить жінка-художниця, яка прагнула щастя, свободи та творчості, мала для цього всі можливості, але... не мала часу. Туберкульоз убив її двадцятичотирирічною. Однак цих років вистачило для того, аби світ роздивився геніальність Башкирцевої. Мопассан, з яким вона листувалася, на її могилі сказав: «Це була єдина Троянда в моєму житті, чий шлях я всіяв би трояндами, аби знав, що він буде таким яскравим і таким коротким!».

         У житті Марії було все: і багатство, і розкіш, і задоволення усіх бажань, безмежна любов матері та дідуся. Маєток Башкирцевих на Полтавщині був відомий своєю розкішшю. Втім, України Марія практично не пам’ятала. Дівчинка мала дуже слабке здоров’я, тож дідусь, який її просто обожнював, наполіг на тому, щоб онука виїхала з України. В травні 1870 року вона з матір’ю поїхала за кордон. Відвідавши Англію, Німеччину та Швейцарію, вони оселились у Ніцці. Саме тут минула рання юність майбутньої художниці, яка з самого дитинства виявляла неабияку обдарованість та цікавість.

         Дитинство її проминуло серед запашних мигдальних садів півдня Франції, поруч із морем. Не було жодного музею, жодної картини, вистави чи концерту, який би Марі не бачила і не записала б свої думки про них у щоденник. Вона щодня спілкування з прекрасним, це давало їй друге дихання, і Марія забувала про слабке здоров’я (хронічний ларингіт відібрав у неї чудовий голос та рідкісний слух, який дається, можливо, лише винятковим піаністам). З тринадцяти років Башкирцева сама складала програму своїх занять, серед яких були математика, фізика, хімія, давні мови. Німецькою, англійською та італійською вона володіла ще з дитинства, а французька взагалі була їй, як рідна. Нею вона писала свій щоденник. Окрім того, Марі пристрасно займалася музикою, а щодо живопису, то він посідав мало не останнє місце у програмі виховання. Однак саме він прославив її згодом.

         1877 року Марія переїжджає до Парижу і розпочинає навчання у приватній академії Рудольфа Жуліана. Вже після перших занять професор Жуліан відзначає успіхи учениці. «Я думав, що це примха розпещеної дитини, але мушу визнати, що вона справді працює, що у неї є сила волі і вона добре обдарована. Якщо так буде і надалі, через три місяці її малюнки можуть бути прийняті в Салон». В академії під керівництвом професора Робер-Флері вона повністю віддається живопису і вже за рік отримує на загальному конкурсі майстерні першу золоту медаль, яку їй одноголосно присудили художники Робер-Флері, Бугро, Лефевр та інші. З того часу вона почала регулярно виставляти свої картини, які незмінно зустрічали теплі відгуки французьких газет та журналів.

         За два роки Башкирцева засвоює семирічний курс академії, працює напівхвора, по 12 – 14 годин на добу, майже ночує біля мольберта та полотен, можливо, відчуваючи, як мало в неї часу. Вчителі зачудовано дивляться на професійні полотна учениці-початківця, здивовано випитують, чи саме їй належать всі ескізи та малюнки... Академією ходять чутки, що майже всі її картини належать художнику Жулю Бастьєну-Лепажу – майстру реалістичного пейзажу, з яким у неї нібито роман. У своєму щоденнику Марія з цього приводу запише: «Бастьєн-Лепаж не може довго надихати як учитель. Якщо я повторюю Бастьєна-Лепажа, то це згуба. Зрівнятися з тим, кого наслідуєш, неможливо... Найвизначніші майстри визначні тільки правдою, і ті, хто сміється над натуралізмом – дурні і не розуміють, у чому річ. Що ж таке високе мистецтво, якщо не те мистецтво, яке зображуючи тіло, волосся, одяг, дерева з повною реалістичністю, що доходить майже до обману почуттів, передає водночас душу, думку, життя.

         У 1880 році Башкирцева виставляє в Салоні свою першу картину – «Молода жінка, яка читає «Question du divorce» Олександра Дюма». В Салоні 1881 року під підписом Andrey з’являється картина Марії «Майстерня Юліана». Паризька преса відзначила, що цей твір переповнений життям, з твердим малюнком та теплим колоритом. 1883 рік – вже під своїм іменем Башкирцева представляє пастельний портрет та велику картину «Жан і Жак», на якій зображено двох маленьких школярів з бідних паризьких сімей. Ця картина привернула загальну увагу, викликала захоплення – сміливий і сильний талант художниці розквітнув. Вона писала життя правдивими і співучими кольорами. Демократичні настрої епохи розкрилися також у картині «Мітинг». З французьких письменників. її творчість високо цінували Анатоль Франс та Еміль Золя. У 1884 році вона зайняла перше місце у Салоні і стала всесвітньо відомою художницю.

         Дехто з сучасників дорікав, що вона полюбила мистецтво, а не чоловіків. Але чи бачив хтось тоді її щоденник, чи міг зазирнути до її листів, які вона писала Мопассану? Ось невеличкий уривок з її щоденника: «Мені здається, ніхто не любить всього так, як я люблю мистецтво, музику, живопис, книги, шум, тишу, сміх, сум, тугу, жарти, любов, холод, сонце, будь-яку погоду, всі пори року, спокійні рівнини Росії та гори навколо Неаполя, сніг узимку, осінь з її дощами, весну з її тривогою, спокійні літні дні та прекрасні ночі, наповнені сяючими зорями... Я люблю все до обожнення. Я хотіла б усе бачити, все обійняти, все мати, злитися з усім!»

         І поруч з цими словами пронизлива фраза: «Я схожа на свічу, розрубану на чотири частини, що палає з усіх боків».


25.11.2015 в 10:18:22


"Бібліотекарі змінюють світ"



20.11.2015 в 14:41:02


БІБЛІОТЕКА ЗАПРОШУЄ


 05. 11. 2015 р. о14-30, к. 262

 на годину поезії

 « І музи не мовчали…»

присвячений 71 річниці визволення України від фашистських загарбників

 Ведуча: журналіст Г.Л. Зеликман


4.11.2015 в 9:24:54


ЧИТАННЯ ВІРШІВ — ЧУДОВЕ НЕЙРОФІЗІОЛОГІЧНЕ ТРЕНУВАННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ


Вчені спостерігали за активністю мозку добровольців в моменти читання творів класиків британськоїпоезії. Дослідники вивчили відповідь мозку практично на кожне слово. Особлива увага приділялася тому, як мозок реагує на складні звороти і незвичайні конструкції.
 
Щоб зіставити отримані результати з читанням звичайних текстів, вчені переписали твори класиків сучасною мовою і запропонували їх прочитати тим же учасникам дослідів. 
 
Фахівці виявили, що висока поезія приводить мозок в стан надмірного збудження. Обробивши яке-небудь незвичайне слово або вислів, мозок людини не повертається в первинний стан. У ньому зберігається додатковий нервовий імпульс, що примушує продовжувати читання. 
 
Вчені пояснюють, що при читанні поезії активувалася зона мозку, пов'язана з автобіографічною пам'яттю. Людина натомість форматувала пережитий досвід відповідно до отриманих вражень.
 
Автори дослідження зазначають, що переписані звичайною мовою «Отелло», «Макбет» і «Король Лір» не спричиняли ніякого посилення активності мозку. Наприклад, коли вітер назвали лютим, а не шаленим, мозок сприйняв це як належне. Водночас використання Шекспіром епітета «шалений» на адресу вітру мобілізувало нервову систему і примушувало мозок активуватися, щоб розібратися, що це слово робить в даному контексті.
 
Вчені зазначають, що стимулююча дія поезії зберігається деякий час, тобто мозок продовжує особливо уважно аналізувати і подальші слова.
 
Таким чином, читання класичної поезії дуже добре сприяє тренуванню мозку. 
 
http://publish-ukma.kiev.ua/ua/novini/46-chitannya-virshiv-chudove-nejrofiziologichne.html
 
 

21.10.2015 в 12:32:58


Відео про книги: буктьюбери


Рух буктьюберов - блогерів, що знімають відео про прочитані книги, - набирає силу в усьому світі. На Заході на буктьюберов навіть звернули увагу традиційні видавництва: маркетологи помітили, що рецензії книжкових блогерів позначаються на продажах. Спільнота російських буктьюберов теж встигло стати помітним феноменом. Детальніше...


18.9.2015 в 9:29:23


Relax читання. Лірика


ОСІНЬ

 

Приходить осінь тихо й непомітно.

Ще літо не закінчило круїз,

А перші нитки бабиного літа

Вплітаються у кучері беріз.

 

Раптово якось клени пожовтіли.

Стоять вони, вчорашні парубки

І першій сивині своїй не вірять,

Вдивляючись у дзеркало ріки.

 

Вляглись на луках втомлені тумани,

Густі, як щойно зібрані вершки.

Мов галасливі кочові цигани

У зграї позбиралися пташки.

 

В дорогу! В путь! Бряжчать ключі від неба.

Скоріше повертайтеся, птахи!

Горять, як в пеклі, картопляні стебла,

Та невідомо, за які гріхи…

 

Є у Природи і гірка потреба,

А там – прийдуть омити світ дощі.

Можливо, й душу вивернути треба,

Бо осінь – це очищення Душі.

 

         Гошкович І. // ДІІТівські сонети : альманах поезій. – Д.: Вид-во Дніпропетр. нац.. ун-ту залізн.. трансп. ім. акад. В. Лазаряна, 2010. – С. 70

 

 


17.9.2015 в 13:27:30


Інфографіка: Як читати наукову статтю


Освоєння цієї навички допоможе вам досягти успіху в дослідженнях, рецензуванні і писати свої власні статті


16.9.2015 в 9:47:00


До Дня міста


Дніпропетровськ розташований в центральній частині України. Населення міста складає 1000300 чоловік. Це одне з прекрасних великих міст України та найбільший центр Придніпров'я.

Місто Дніпропетровськ є найважливішим центром металургійної промисловості та машинобудування, а також центр ракетобудування. Даний місто є також головним промисловим і торговим центром Східної України. Для студентів у місті відкриті двері одинадцяти вищих навчальних закладів, кількох приватних та Національного університету. Чекають своїх відвідувачів музеї міста, працює міжнародний аеропорт і метрополітен.

Монастирський острів - це найвідоміше і легендарне місце в місті. Це було місце для привалу на торговому і військовому шляху по річці Дніпро. Тут, за переказами, зупинялося багато відомих людей такі, як учень Христа - Андрій Первозванний, князь Володимир Великий та княгиня Ольга. На території старого міста були розташовані три фортеці: Кодакская, Новобогородіцкая і Нові Кайдаки.

Через річку Дніпро перекинулися 5 великих мостів.

Місто Дніпропетровськ славиться житловими висотними будинками. У 1983 році був побудований висотний 28-поверховий житловий будинок. З 2000 по 2003 рік був побудований найвищий житловий будинок в країні - 123 м. Поруч з 30-ти поверховим готелем "Парус" передбачається зведення хмарочоса в 45 поверхів, а споруджуваний житловий масив "Брама", який знаходиться на красивому Європейському бульварі, повинен бути висотою близько 200 м - це більше 50 поверхів.

У Дніпропетровську багато цікавих і гарних місць - це Набережна, Фонтан-лебідь, різні пам'ятники архітектури, парки та сквери.

Дніпропетровський метрополітен, відкритий в грудні 1995 р, до сих пір можна вважати однією з найкоротших повнофункціональних "підземок" світу. 6 станцій, довжина лінії всього 7,8 км. "Платна демо-версія" – сучасне жартівливе прізвисько місцевого метро.

За останні 80 років найвища температура повітря в місті була зафіксована в серпні 2010 р - +40,9 С, а найнижча - мінус 29,7 С в лютому 1954 р.

Найбільша кількість історичних пам'яток! Дніпропетровська область лідирує за цим показником.

Дніпровські пороги були затоплені водами водосховища лише в 1927 році. До цього часу кам'яна перешкода на шляху до Чорного моря відігравала важливу роль для судноплавства, торгівлі, освіти поселень біля річки, формування нових ремесел і видів діяльності. Перші пороги починалися у сучасного с. Старі Кодаки - Кодакським порогом. Складність і небезпека для проходження суден цієї ділянки Дніпра, призвела до появи нової спеціальності - лоцман. Колишнє поселення лоцманів збереглося і зараз це Лоцманська Кам'янка в південно-східній частині міста.

 


9.9.2015 в 14:02:24


Вікторина


Чи приїздив посол США до ДІІТу? Відповіді залишайте у рубриці "Запитати бібліотекаря"

 


8.9.2015 в 15:21:18


Глибоке читання: занурення в книгу


Читання - частина психологічної культури. Цифрові технології радикально змінили нашу культуру читання. На зміну глибокому читанню-зануренню в текст друкованої книги прийшла звичка до інтернет-серфінгу, простому зчитуванню слів з екрану. Чи замислювалися ми, що за своєю природою ці стани глибоко різні? Детальніше...


2.9.2015 в 11:59:15


Щиро дякуємо!


Щиро дякуємо випускнику нашого університету Мацюку Антонові за подаровані бібліотеці бездискові комп’ютери (тонкі клієнти),  їх підключення та налаштування.


25.8.2015 в 15:47:38


Relax читання. Лірика


СПАС

         Прийшов Спас – пішло літо від нас» – це народне прислів’я стосується одного з найбільших річних празників християнського календарного циклу, ще у народі його називають Великий Спас, припадає на 19 серпня. Він вважається третім великим святом після Різдва та Великодня.

         В народі празник Спаса мав світське відзначення. Його безпосередньо пов’язували зі святом врожаю. Це дає підставу вважати, що первісне коріння празника сягає дохристиянських вірувань. Адже майже в усіх давні народів існували урочисті свята врожаю. Найпоетичніше вони проходили в Єгипті. Наші далекі пращури також широко відзначали закінчення жнив’яної пори.

         Красномовним свідченням того, що Спас символізував свято врожаю, яке пізніше використало в своїй обрядовості й християнство, підтверджує звичай освячувати в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники тощо. В деяких регіонах на Спаса несли до церкви також мак, моркву, цибулю, лікарське зілля, зокрема васильки та чорнобривці. До речі, з чорнобривців готували купелі для немовлят.

         З особливим нетерпінням чекали Спаса пасічники. Годилося напередодні Спаса пригостити медом сусідів, приятелів, вдів, сиріт та немічних людей

         Зі Спасом, котрий символізує завершення основних хліборобських жнив, співпадає й початок храмових празників, які визначались освятою церкви (храму). Тому традиційно в Україні кожен населений пункт мав свій іменний річний празник, званий храмовим. На храм сходилися родичі, знайомі й навіть чужі люди , приїздили на врочисту відправу священики з довколишніх обходів. Одне слово, це була велика подія для християн конкретного населеного пункту.

         Відтак Спас вважається своєрідним завершенням літа.

 

 Прийшов Спас – готуй рукавиці про запас.

 Перший Спас час припас, Петро і Павло – два добавив, Ілля-пророк – три приволок.

 Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло.

                                                                     

 


12.8.2015 в 14:30:44


Relax читання. Лірика


М А К О В І Й

     Кінець літа й початок осені приносили селянинові особливу радість:

зібране в стіжках та стодолах збіжжя радувало душу, возвеселяло родину.

Тим часом уже дозрівала городина – часник, цибуля, капуста і, немовби козацькі булавиці  возвеличувались короновані голівки  м а к у

     Свято Маковія (Маковея) за церковним календарем   припадає на 14 серпня,  -  є одним  з найпоетичніших та найшанованіших  свят   слов’ян, в тому числі  й українців. ».  Ще у простонародді  його   називали «Першим Спасом».

     Традиційно в Україні не було жодної родини, де б не висівали цю давню і вельми шановану рослину. ЇЇ широко використовували в побуті для приготування повсякденних і обрядових страв. З маку робили  різноманітні печива – книші, струдлі, коржі, пироги, вареники, ним оздоблювали бублики, калачі тощо. Але  найбільш популярними були маківники – коржики, випечені з товченого і приправленого медом маку, що вважалися  найласовитішою  їжею дітей та дорослих. Її готували так: спеціально випечені борошняні коржики ламали на дрібні шматочки, скидали  в макітру, перемішували з медовою ситою й розтертим маком.

     На жаль, нинішня дітвора позбавлена цього традиційного їства. Нині мак став не тільки реліктовою рослиною, але його заборонено вирощувати з відомих нам причин. Та чи його провина в тому, що дехто використовує рослину в зловісних цілях? Не  одне століття мак був бажаним на людських городах, приносив радість і задоволення, а нині потрапив до «карних злочинців»… Хоч народне прислів’я й мовить, що «сім год мак не родив і голоду не було» але, тем не менше,  у кожній родині обов’язково висівали мак.  Коли ж він зацвітав яскравим різнобарв’ям, звеселяючи довкілля, казали: «Цей світ, як маків цвіт».

 


24.7.2015 в 11:33:26


Relax читання. Лірика


Думки про море

«Яке гарне ти, море вночі» – писав поет В. Жуковський. З цим усі згодні; можна додати заради справедливості, що – і ранкове, і денне, і вечірнє, а не тільки нічне. Море не буває непривабливим, до нього неможна бути байдужим .Море це – невичерпне джерело натхнення для художників і поетів. Його люблять – за красу, велич, таємницю, за радість, яку море дає людині. У подяку за це людина оспівує море в мистецтві живопису: то воно хвилюється, то спокійно дрімає, думає і мріє, загрожує, карає і милує, дарує і, на жаль, забирає ...

    Старий завжди подумки називав море «la mar» , як кажуть по-іспанському ті, хто його любить. І іноді згадують його лихим словом, проте завжди говорять про нього, як про жінку. Дехто з молодих за віком рибалок називають його «el mar» – у чоловічому роді. Вони говорили  про нього як про суперника, як про бездушний простір, ба навіть як про ворога. Та старий завжди думав про море як про жінку, про живу істоту, що може й подарувати велику ласку, й позбавити її, а коли чинить щось лихе чи нерозважне, то лише тому, що така вже її вдача.»Он і місяць розтривожує море так само, як і жінку»,  думав собі старий.

       Хемінгуей Е. Старий і море. К.,1974. – С. 285.


24.7.2015 в 11:31:56


Relax читання. Гумор


СУЧАСНИЙ СТАН ТВОРІВ ВІДОМИХ ПИСЬМЕННИКІВ

 

Достоєвський:

Чоловік зробив.

Чоловік страждав.

Чоловік збожеволів.

 

Чехов:

Людина байдики била.

Людина безпідставно сумувала.

Людина випила чаю.

 

Хемінгуей:

Людина увійшла.

Людина сказала: "Йде дощ".

Людині відповіли: "Так".

 

Конан Дойл:

Чоловік палив.

Чоловік кепкував.

Чоловік розкрив.

 

Стругацькі:

Людина прилетіла.

Людина допомагала.

Людині не раді.

 

Уеллс:

Людина полетіла на Місяць. *

Людина перемістилася в минуле. *

Людина воювала з інопланетянами. *

* Вперше у світовій літературі

 

Маркес:

Людина – Хосе.

Людина народила Хуана.

Людина, яка Хуан, народила Хуана і Хосе.

Дві людини, ті, які Хуан і Хосе, але Хуан, що його породив Хосе, а Хосе не той, якого народив Хуан, пішли в інше село, де Хосе народив Хуана, а Хуан – Хосе, Хосе Аркадіо, Ауреліано Аркадіо, Хосе Ауреліано і Пруденсіо. Але, щоб не ускладнювати сюжет, Пруденсіо далі в книзі не згадується.

 

 

 

 

Джордж Мартін:

Людина померла.

І ще одна людина померла.

І он той чоловік, який подобався тобі більш за всіх у цій книзі і на якому тримався розвиток сюжету, ось він теж помер.

 

Кафка:

Людина – людина.

Людина – не людина.

 

Мері Шеллі:

Людина?

 

Бегбедер:

Людина споживає.

Людина виживає.

 

Воннегут:

Людина померла безглуздою смертю.

... Але зараз людина жива, а помре – це через багато років.

 

Оруелл:

Людина жила.

Людина засумнівалася.

Людини немає і ніколи не було.

 

Зощенко:

Громадянин прописався.

Громадянин займав житлову площу.

Громадянина дійсно хтось на той світ спровадив. Чи жарт – цілих десять метрів займав!

 

Даніель Дефо:

Людина.

Інша людина.

Хвала Господу! Інша людина!

 

Паланік:

Людина.

Інша людина.

А, ні, одна й та ж.

 


11.6.2015 в 12:04:51


Relax читання. Лірика


Зачарована Десна (Уривок)

До чого ж гарно і весело було в нашому горoді! Ото як вийти з сіней та подивись навколо – геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвіте весною! А що робилось на початку літа – огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте. Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, буряків, лободи, укропу, моркви! Чого тільки не насадить наша невгамовна мати. Погулявши коло бджiл i наївшись огiркових пуп'янкiв, натрапив я на моркву. Бiльш за все чомусь любив я моркву. Вона росла в нас рiвними кучерявими рядочками скрiзь помiж огiркiв. Я оглянувся, чи не дивиться хто. Нiхто не дививсь. Навколо тiльки дрiмучий тютюн, мак та кукурудзянi тополi й соняшники. Чисте полуденне небо, i тихо-тихо, немовби все заснуло. Однi тiльки бджоли гудуть та десь з-за тютюну, вiд погребнi, доносивсь дiдiв рик. Тут ми з Пiратом i кинулись до моркви. Вириваю одну – мала. Гичка велика, а сама морквина дрiбненька, бiла i зовсiм не солодка. Я за другу – ще тонша. Третю – тонка. А моркви захотiлось, аж тремчу весь! Перебрав я цiлий ряд, та так i не знайшов нi одної. Оглянувсь – що робить? Тодi я посадив усю моркву назад: хай, думаю, доростає, – а сам подався далi шукати смачного.

Довго щось ходив я по городу. Пiсля моркви висмоктував мед з тютюнових квiтiв i з квiтiв гарбузових, що росли попiд тином, пробував зеленi калачики i бiлий, ще в молоцi, мак, покуштував вишневого клею з вишень, понадкушував на яблунi з десяток зелених кислих яблук i хотiв уже йти до хати. Коли ж дивлюсь: баба снує коло моркви, дiдова мати. Я – бiгом. А вона – зирк та за мною. А я тодi – куди його тiкать? – повалив соняшника одного, другого:

–Куди ти, бодай тобi ноги повсихали! Я в тютюн. "Побiжу, – думаю, – в малину, та рачки попiд тютюном". Пiрат за мною.

–Куди ти тютюн ламаєш, бодай тобi руки i ноги поламало! А бодай би ти не вилiз з того тютюну до хторого пришествiя! Щоб ти зiв'яв був, невiгласе, як ота морковочка зiв'яла вiд твоїх каторжних рук!

Вона була малесенька й така прудка, i очi мала такi видющi й гострi, що сховатись од неї не могло нiщо свiтi. Їй можна було по три днi не давати їсти. Але без прокльонiв вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вiршi з натхненного поета, з найменшого приводу. У неї тодi блищали очi й червонiли щоки. Це була творчiсть її палкої, темної, престарiлої душi.

– Мати божа, царице небесна, – гукала баба в саме небо, – голубонько моя, святая великомученице, побий його, невiгласа, святим твоїм омофором! Як повисмикував вiн з сирої землi оту морковочку, повисмикуй йому, царице милосердна, i повикручуй йому ручечки й нiжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики. Царице небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за мої молитви, щоб рiс вiн не вгору, а вниз, i щоб не почув вiн нi зозулi святої, нi божого грому. Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрiю, святий Григорiю на бiлому конi, на бiлому сiдлi, покарайте його своєю десницею, щоб не їв вiн тiєї морковочки, та бодай його пранцi та болячки з'їли, та бодай його шашiль поточила...

Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтiла вся од хрестiв. А в малинi лежав повержений з небес маленький ангел i плакав без слiз. З безхмарного блакитного неба якось несподiвано упав вiн на землю i поламав свої тоненькi крила коло моркви. Це був я. Причаївшись у малинi за смородиною, я слухав бабиних молитов, як заворожений. Я боявсь поворухнути пальцем, щоб часом мати божа не побачила з неба, що я тут у малинi. Навiть Пiрат i той дивився з-пiд смородини на бабу з переляком. Не знаю, чим би закiнчились бабинi молитви. Може, менi тут би й повикручувало руки й ноги, коли б раптом не почувсь з погребнi лагiдний голос дiда, що прокинувся од бабиних молитов.

– Мамо, а чи не принесли б ви менi мисочку узвару? – звернувся вiн до своєї матерi. Так чогось у животi пече! – Га? Це ти тут лежиш, бодай ти не встав!

І понеслася бабина гроза на погребню.

 

 

Довженко, О. П.

Зачарована Десна. Оповідання. Щоденник (1941–1956). – К.:Дніпро, 2001. – 512 с. (Б-ка школяра).


4.6.2015 в 11:04:09


Relax читання. Лірика


Т Р І Й Ц Я

трьома святами багата

Найпоетичнішим, що тісно ув’язується з природою, святом є Трійця

 

Традиційно в Україні до цього свята готувалися заздалегідь, вважаючи, що в тривіаті християнських празників (після Різдва та Великодня) Зелені свята посідають одне з чільних місць. Трійця вважається в народі одним з найбільших свят, що сформувалося в дохристиянські часи.

Наші пращури пов’язували з Трійцею буйність і живосилля природи, в яку вони свято вірували. Це підтверджується всією сукупністю дійств – оздобленням помешкань травами та гілками дерев.

Здебільшого, Зелені свята починались у п’ятницю. Жінки вдосвіта йшли до лісу, щоб заготувати лікарських трав. У цей день збирали також і росу, якою лікували хворі очі.

У суботу, напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чебрець, полин, лепеху і прикрашали запашним зіллям світлиці – обтикували лави, стіни, підвіконня, образи, а лепехою притрушували долівку. Гіллям осики приправляли здебільшого в глухих кутках подвір'я «щоб відьми не заходили». Традиційно це дерево вважається «грішним» . З нього не будували хат – бо «гроза влучить», не виготовляли ритуальних речей, не кропили криниць.

Традиція святкування притаманна не тільки українцям. Подібні традиції має Данія, Норвегія та Швеція: молодь зі співами та музикою здійснювали урочистий похід від лісу до рідного міста або села. За старих часів англійці мали красивий звичай уквітчувати свої оселі. Певною екзотичністю відрізняється святкування індійців: двом дівчатам доручають принести з лісу гілку священного дерева. Дівчата обливають обране дерево олією та вином і лише після цієї процедури відламують гілку для прикрашання.

Давні слов’яни вшановували дерева, поклонялися їм, приносили жертви й провадили інші обряди під їхніми вітами. Найбільше шанувався дуб. Давні німці найбільше шанували липу – вона вважалася деревом бога весни, ясен вважався деревом верховного бога західних слов’ян. Отже, принесення зеленої гілки до хати вважається дуже важливим у різних народів, можливо це пов’язано із закликанням урожаю та багатства, що вноситься разом із священною гілкою. Ці «зелені традиції» виявились надзвичайно живучими і до наших днів.

І, нарешті, хоч Зелені свята й пов’язані з теплою погодою – власне, це своєрідні проводи весни та зустріч літа, але в народі застерігали: «Прийшов Святий Дух – берись за кожух , до «Святого Духа держіть кожуха,» чи «До Святого Духа не кидай кожуха, а по Святім Дусі – в тим самім кожусі.»

Та щоб там було, а Зелені свята таки відкривали ворота справжньому літові. «Трійця, - казали з цього приводу, - трьома святами багата : квітами, травами й рум’яним літом»

 

Традиції і свята українського народу. – Донецьк, 2007. – С. 111

 


21.5.2015 в 13:19:46


Relax читання. Лірика


 «Мадонна с пайковым хлебом»

(Отрывок)

     Сейчас Нина вспоминала всех, с кем разлучила ее война: отца, Виктора, Марусю, мальчишек с ее курса… Неужели это не во сне – забитые вокзалы, плачущие женщины, пустые базары, и я куда-то еду… В незнакомый, чужой Ташкент…Зачем? Зачем?

     Первыми из их группы ушли на войну Генка Коссе и Сергей Самоукин - добровольцами  в лыжный десант. Они тоже жили в Лефортовском общежитии и перед отправкой перетащили в их семейную комнату ящик с книгами. Генка скалал:

      – Вот, Нечаева, тебе боевое задание: прими и сохрани, Тут Брэм, Брокгауз и Ефрон и еще кое-что. Жаль, если пропадут, мы два года собирали это у букинистов.

     Сережа Самоукин добавил тихо:

     – А если туго придется –  можешь продать.

     Они пожали руки и наказали «грызть гранит науки» за себя и за них.

Нина  их расцеловала, и конечно, всплакнула, а Генка сказал:

     - Ты, Нечаева,  не реви , а то книги отсыреют,  лучше  жди нас с победой.

Зажглись синие лампочки, проводник пошел по вагону, опуская маскировочные  шторы.

     – Куйбышев, готовтесь к выходу. Подъезжаем к Куйбышеву!

Марусин город, подумала Нина, и опять тоска схватила за серце.

    Кольнула безумная мисль: вот выйти сейчас и помчаться к Марусе, остаться с нею. Но Нина знала, что не выйдет. Не могла и не хотела.

   Там, в Ташкенте, ее ждут… Нина скучала по брату, два года не видела – с тех. пор, как уехала в институт, а сестру Лию почти и не знала, видела ее грудной. Нина посмотрела на чужих спящих детей.Они были красивы, особенно девочка, она спала, обняв братика. Днем он все рассказывал: «А папа как даст фашистам – трах-трах-трах! А потом его убили».

    А вдруг и мой ребенок вот так останется без отца? Ведь когда-то он закончит училище и попадет на  фронт – вдруг его убьют? Нет, это будет ужасно и несправедливо! Судьба не допустит, должен же он хотя бы увидеть свого  ребенка! Но ведь и других убивают несправедливо, разве в войне есть справедливость? Хоть бы увидеть его сейчас, ну почему это невозможно? Прижаться к нему, сказать, как на всю  жизнь он ей нужен, как  будет она его ждать – хоть тысячу лет! Она закрыла глаза чтобы представить его лицо, это  просто ужасно, что у нее нет его фотографи, они не успели сфотографироваться, они вообще ничего в жизни не успели,  и вот разлука…

         Глушко М. В. Мадонна с пайковым хлебом : роман. – Симферополь : Таврия, 1988. – 312 с.

 


7.5.2015 в 14:56:51


Relax читання. Лірика


 

Спасибі солдати, за подвиг століть,

Якому нема і не буде ціни.

За право і щастя любити, і жити

І сіяти жито на мирні лани.

 

А роки летять, як сніг сивини.

І юність не вернеш з війни.

А ваша зоря безсмертна горить,

Як в битвах врятований світ.

 

Згадай, солдате, вогнища минулі,

Згадай той час у виблиску заграв,

Як від напасті, від лихої кулі

Ти рідний край собою затуляв.

 

Колишні рани не стихають й нині,

Несе літа несмертна течія!

Згадай, солдате, як ти у Берліні

На вічний мир вписав своє ім’я.

Уклін тобі, солдате Батьківщини,

За подвиг, що озорює світи.

 


6.5.2015 в 10:20:33


Наукова публікація: поради редактора


Редактори наукового видавництва Taylor & Francis Group розповіли, на що вони орієнтуються, вибираючи статті для публікації. У різних журналах вимоги нерідко протилежні: те, що вважається табу в одному, в іншому може виявитися допустимим і навіть бажаним. Все залежить від концепції і того, як редакція розуміє місію конкретного видання. Детальніше...


27.4.2015 в 8:39:43


Чи потрібні бібліотеки в цифрову епоху?


«Де знання, яке ми втратили у відомостях?», - така цитата Томаса Еліота передує міркування про цифровому світі Крістофера Фарлі - американського актора і коміка, який в студентстві працював бібліотекарем. Детальніше...


27.4.2015 в 8:32:49


Relax читання. Лірика


ПРОВОДИ

 

         Непомітно одійшли Великодневі свята. Але люди не поспішають розлучатися з обрядовими виробами, передусім пасками, крашанками та писанками.

         У кожній родині зберігався недоторканий запас обрядових харчів. Їх обов’язково тримали до наступної неділі, яку у народі називають «провідною», або ж Проводи.

         Наші пращури вірили в потойбічне життя і що, починаючи з чистого Четверга, бог відпускає душі покійників на землю, й вони перебувають разом із сущими. Невидимі духи живуть поруч з людьми протягом усіх світлих днів. Тому не годиться у цей період називати їх покійниками «бо вони все чують, а звертатися так – Нехай легенько ікнеться нашим родичам на тому світі».

         Люди заздалегідь готувалися до обряду відвідин кладовища на гробки, поминки, на проводи. Мати каже: «Підіть на кладовище, по прибирайте могилки дідусів, бабусь, хрещених чи братиків-сестричок.» Беремо граблі, сапки йдемо наводити порядок після зими.

         На провідний день могилки помітно олюднювалися, горіли від квітів. Люди приходили на могилку померлого і, покотивши по ній червону крашанку, казали «Христос воскрес!» , і вважаючи, що покійник неодмінно відповість у могилі «Воістину воскрес!»

         Згодом з’являвся священик з півчою, перечитував з родовідної книжки всіх померлих, а півча виконувала церковні канти, наприклад, «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть поправ і тим, що у гробах, життя вічне дарував. »

         На поминальну трапезу сходилося чимало старців, одиноких, літніх та випадкових людей і всіх їх треба пригощати зі  словами: «Їжте, пийте, вживайте і нас грішних споминайте!».

         Хотілося б вірити в те , що новий час не зітре цей останній острівець нашої  духовності – пам’яті роду й родоводу, хоч нажаль, останнім часом діти-онуки вже позабували дороги до своїх померлих родичів і їхні могилки позаростали бур’янами байдужості.

         За цієї невеселої нагоди, згадайте – хто ми і чиїх батьків діти? і піднявши келишок над прибраною могилкою своїх родичів скажіть подумки: їм царство небесне, а нам дай, Боже, прожити многої літа…

 

«Наша Берегиня». – 2012. – №1. – С. 5

 

 


15.4.2015 в 13:24:54


Relax читання. Гумор


Программист звонит в библиотеку.

— Здравствуйте, а Катю можно?

— Она в архиве.

— Разархивируйте ее, пожалуйста. Она мне срочно нужна.


15.4.2015 в 11:33:26


Relax читання. Лірика


Прості істини: «Краса - це страшна сила»

Замечательный поэт Н. Заболоцкий в одном своем стихотворении задумался: «Что есть красота и почему ее обожествляют люди?» Древний мудрец Овидий много веков назад высказался так: «Чтобы тебя любили, будь достойным любви, а этого не дадут тебе исключительно красивая наружность или стройная фигура, – ты должен физическую красоту соединить с даром ума… Старайся образовать ум – нечто прочное – и сделать из него помощника красоте: только ум остается с нами до могилы!»

Почему для нас так важно нравиться окружающим, хорошо выглядеть, быть подтянутым и классно одетым? Не оттого ли мы стремимся к безупречности своего «я» в глазах других людей, что это стремление заложено в нас природой? Ведь человек – изначально самое красивое, самое совершенное существо, созданное ею. Если это действительно так, то немудрено, что в любом обществе высоко ценится умение подать себя. Может, все это оттого, что внешность, по сути – зеркальное отражение нашего внутреннего мира, а человеку свойственно желание быть лучше во всем? Но всегда ли желание реализуется в действительности? Нет, к сожалению. Поэтому мир буквально переполнен человеческими страхами и комплексами по поводу своей внешности…

 

Прохорова, О. Красота – это страшная сила // Мы. – 2012. – №1. С. 48


15.4.2015 в 11:20:02


Relax читання. Лірика


ВЕЛИКДЕНЬ – ПАСКА

 

Перше  і найважливіше свято для християн – це Великдень, або Світле Христове Воскресіння.

В Україні до Великодня готуються заздалегідь, а починаючи з Чистого четверга фарбують і розписують яйця, печуть паски та дрібні борошняні вироби у формі баранців, півників, голубків: запікають буженину, окіст, смажать телятину.

Більшість господинь намагається все випекти в четвер, бо в Страсну п’ятницю, в суворий піст, не можна займатися господарськими справами.

Зладнавши  в кошик  паску, крашанки, шмат сала, ковбаски, багато   людей увечері або рано-вранці поспішає до  церкви на службу. Кожен несе традиційний  великодній  кошик, щоб освятити його по закінченні  служби.  Людей багато. Та ось вдарили дзвони. Люди оживилися – скоро має з’явитися  батюшка.  Розчиняються врата і в  святкових ризах з хрестом в руках до прихожан вийшов священик.  Ставши перед людьми, священик басовитим голосом промовляє: «Христос  воскрес!» і так тричі. А люди відповідають: «Воістину Воскрес!». Після урочистого обходу церкви батюшка освячує  наїдки , що в кошиках.

Освята закінчилась. Люди один одного вітають христосуються, обмінюються крашанками. Всі йдуть додому розговітися. Дома   всі сідають  до столу починаються розговини. Зазвичай, трапеза починається з гри – в кого крашанка міцніша: цокаються яйцем по яйцю. В кого не розбилося той і виграв. Переможця чекає цього року подарунок: обов’язково здійсниться його бажання, задумане в цей день. Батько або мати мовлять: «Дай Боже, і на той рік дочекатися цього світлого Христового Воскресіння у щасті та здоров’ї. А ми відповідаємо: Дай Боже».

Потім глава сім’ї розрізає  паску, і кожен їсть свій шматочок обережно, щоб жодна крихта не впала долі.

Але святкування Великодня в нашій країні – це не просто урочистий обід.  Паска – це час, коли ми зустрічаємося з найближчими людьми, радіємо теплій погоді, зеленій молодій траві, свіжому вітерцю…

 

«Наша Берегиня». – 2012. – №1. – С. 24–25

 


7.4.2015 в 14:27:08


Relax читання. Лірика


ВЕРБНА НЕДІЛЯ

 

Поступово збігає Великий піст. Люди з нетерпінням чекають, коли,  нарешті, прийде останній  перед Великоднем тиждень, який по різному називають: чистий, жилавий, вербний, цвітний. Особливо нетерпеться дітям та молоді «то їхнє свято». Напередодні, себто в суботу (4-го квітня 2015р.), підлітки, дорослі та діти йшли на узлісся, чи в посади, щоб заготовити вербних гілочок (лози) і принести їх до церкви.

В неділю біля храму відбувається посвята цих вербових гілочок. Відтак на вербну неділю в усіх церквах відбувається  врочистий обряд посвячення ритуальної лози, на яких сходяться дорослі і діти «бо гріх не піти до церкви, як святять вербу».

Батюшка скраплює гілочки свяченою водою. А підлітки вже швиденько збираються недалеко від церкви і поцвьохують один одного зі словами:

Не я б’ю – верба б’є,

Недалечко красне яєчко,

За тиждень Великдень!

Не вмирай, не вмирай,

Великодня дожидай !

Потім ці гілочки втикали в землю або біля криниці, або біля річки, або як в пісні «В кінці греблі шумлять верби, що я насадила», щоб росла Богові н а славу, а нам на добробут.

Останній тиждень Великого посту об’єднує два протилежні відчуття, які відповідають словам «З журбою радість обнялась». Ще недавно на Вербну неділю Христос во здравії  їхав на  ослику, і  йому встеляли дорогу гілочками, а вже в четвер опівночі один з його учнів на ймення Іуда за тридцять срібних монет зрадив свого вчителя. Так це, чи не так  не будемо дискутувати…Продовжимо.

В Понеділок, Вівторок  та  в Середу мати з діткамизаймались господарськими справами : білили стіни, фарбували мисник, двері,  підвіконня, прасували білизну, просівали борошно для пасок, відбирали яйця, ладнали формочки та  виконували іншу домашню роботу...

Останні три дні  напередодні Великодня люди вважали жалобними. Бо Ісус  Христос спокутував наші гріхи. Люди майже не розмовляли, навіть не їли, не сміялись бо то великий  гріх. Молилися подумки,  щоб Бог відпустив гріхи нам та позбавив нас хвороб.

В Четвер -  в цей день було обов’язково купатися. Приказуючи: Господи,  Дай Боже здоров’я в ручки , в ніжки і на живіт трішки.

В страсну П’ятницю всі розмовляли півголосом, не кричали, не лаялись. А ввечері всі йшли до церкви слухати «Плач Богородиці»приглушене читання Євангеліє, адже Христос на розп’ятті.

Нарешті Субота – найбільше трудиться піч: гріється вода, готується смажене й варене, печуться паски, фарбуються  крашанки і т.п.

 

Традиції і свята українського народу. – Донецьк, 2007. – С.85

 


3.4.2015 в 10:40:46


Головні книги, на яких дорослішають


Ставати старшим непросто в будь-якому віці, і в 16, і в 60. Добрим провіднико є книга.

Хтось виріс на «Гаррі Поттері», а хтось – із хвилюванням слідкуючи за пригодами Гекльберрі Фінна. Кожен підліток, чия душа буремна та неспокійна, має знати – обов’язково був або є письменник, котрий розумів його заплутані почуття, і виклав їх на папері.

50 книжок, що увійшли до списку Mashable, допомагають дорослішати. У них робили позначки, над ними плакали, сміялися, міркували та перечитували ще раз і ще раз. Детальніше...


2.4.2015 в 11:37:04


Relax читання. Гумор


 Забавные случаи в библиотеке, и почти анекдоты из практики…

***

Программист приходит в библиотеку: 
– Где библиотекарь? 
– В архиве. 
– Разархивируйте, пожалуйста.


Читатель: «Мне нужна … книга». 
Библиотекарь: «Обратитесь к каталогу». 
Читатель долго бродит в каталожном зале, потом подходит к 
другому библиотекарю с вопросом: «Извините, вы и есть каталог?»

 ***

Скажи мне, что ты читаешь, и я скажу тебе, кто ты. 
– Интересно... Я вот читаю Гомера, Платона, Сократа. 
– Ты – лжец!!!

***

Читательница: 
– Если я вам скажу тему, вы мне скажете, есть ли это в Интернете? 
Библиотекарь: 
– Да. Это называется "тематический поиск" и стоит пятьдесят рублей. 
– А вы мне можете примерно сказать, какие там вообще темы есть, чтобы я зря деньги не тратила? 
– Нет. Не могу. 
– Это почему же? 
– Потому что на перечисление этих тем вся моя жизнь уйдет. 
– Ну, тогда распечатайте мне, а я сама почитаю.

***

В отдел заходят две девушки. Одна спрашивает: 
– А у вас есть песня Чайковского про лебединое озеро? 
Заведующая с горькой усмешкой протягивает ей компакт- диск. 
Девушка минуту смотрит на конверт и восклицает: 
– Ого! Да тут целый альбом!

***

Читателю было предложено поискать что-нибудь по интересующему его вопросу в каталоге, возвращается возмущенный: 
- Куда вы меня послали?! Там в вашем каталоге ничего нет – одни карточки какие-то!


***

Читатель:

- Мне нужна литература о редких морских животных. 
После длительного поиска уточнил: 
- О морских свинках. 
***
Раздается телефонный звонок... 
- Здрасти. Могу я поговорить с Иван Иванычем? 
- Это я.... 
- Вас беспокоят из библиотеки. Вы в 87 (!) году взяли у нас книгу.... 
- Я з-з-наю..... 
- Беляев, том четвертый... 
- Я з-з-наю.... 
- Ну, и что?... 
- А я ее еще не дочитал...

***

Студентка просит англо-русский словарь. 
Библиотекарь подает ей новый большой словарь. 
Студентка некоторое время работает с ним. 
Затем просит поменять словарь на меньший по объёму. 
Библиотекарь: А зачем? 
Студентка: Этот тяжело листать. 

***

Из записей в читательских формулярах в графе "Образование" 
- "Высшее, неначатое" 
- "В данное время получаю"

 

Истории из жизни библиотек…

 ***

Абонемент. Вопрос библиотекарю: "Николай Артемьевич, у нас "Идиот"[книга Ф.М.Достоевского] есть?". Ответ Н.А.- " «Идиотов» у нас еще достаточно".

***
- Опять снежинка пришла.
- У меня сегодня снегопад. (Из разговора двух библиотекарей о читателях с неуравновешенной психикой, формуляры которых отмечались значком снежинки.


***

 У библиографа справочно-библиографического отдела читатель уточняет о том, где можно взять книгу о творчестве П.И.Чайковского. В ответ читатель услышал "ВАЛИ".

Ответ библиографа был лаконичен, т.к. литература по искусству содержится В Отделе Литературы по Искусству (в ОЛИ)

***

Из разговора библиотекарей: - Знаешь, идет новый фильм «Задолжники должны умереть»

 (о фильме «Заложники не должны умереть»)

 ***

Заявка на книгу:
- Принесите, пожалуйста, книгу «Всадник на лошади» или «Матрос на лошади» (книга «Моряк в седле» И. Стоун)

***

Читатели просят книгу Григория Мопассана, Гидро Пассана (Ги де Мопассан).
Читатель просит книгу Черкасова «Черт рыжий» («Конь рыжий»)

***

Разговор читателя и библиотекаря о книге «Гулящая» Панаса Мирного:
- У вас есть «Гулящая»?
- Есть, но вся поистрепалась.

***

- Принесите книгу Лескова «Манон» (вместо Прево «Манон Леско»)
- Принесите мне книги Островского «Гроза» и «Беспризорница»

***

Звонки по телефону о продлении книг:
- Оттяните, пожалуйста, срок.
- Продлите мне, а то я ваши книги уже третий день «просрачиваю».
- Продлите срок эксплуатации книг.
- А у вас по вторникам профилактика?

***

Заявка: Астафьев «Зрячий псих» (вместо «Зрячий посох»);

Боккараччо «Декамерон»;

Р. Роллан «Колар Лубрун» (Кола Брюньон);

Домбровский «Склад забытых вещей» («Факультет ненужных вещей»);

Маккалоу «Поющие впятером» («Поющие в терновнике»).

Семингаэль «Тариц и море» (Хемингуэй, «Старик и море»)

Кривоедов «Горец-атаман» (Грибоедов, «Горе от ума»)


31.3.2015 в 15:49:16


Що Читають Білл Гейтс і Елон Маск. Улюблені Книги Геніальних Керівників


Улюблені книги видатних підприємців і геніальних керівників - Білла Гейтса, Уоррена Баффета, Стіва Джобса, Елона Маска, Ларрі Пейджа, Джеффа Безоса, Маргарет Уітман та інших. http://geniusmarketing.me/lab/chto-chitayut-bill-gejts-i-elon-mask-lyubimye-knigi-genialnyx-rukovoditelej/


27.3.2015 в 9:31:18


15 незвичайних книг


Добірка найнеймовірніших книг http://www.twirpx.com/topic/4001/


25.3.2015 в 10:30:18


Как вам это? Профессор: Бог хороший?


Один умный профессор однажды в университете задал студенту интересный вопрос.

Профессор: Бог хороший?
Студент: Да.
Профессор: А Дьявол хороший?
Студент: Нет.
Профессор: Верно. Скажи мне, сынок, существует ли на Земле зло?
Студент: Да.
Профессор: Зло повсюду, не так ли? И Бог создал все, верно?
Студент: Да.
Профессор: Так кто создал зло?
Студент: ...

Профессор: На планете есть уродство, наглость, болезни, невежество?
Все это есть, верно?
Студент: Да, сэр.
Профессор: Так кто их создал?
Студент: ...

Профессор: Наука утверждает, что у человека есть 5 чувств, чтобы исследовать мир вокруг. Скажи мне, сынок, ты когда-нибудь видел Бога?
Студент: Нет, сэр.
Профессор: Скажи нам, ты слышал Бога?
Студент: Нет, сэр.
Профессор: Ты когда-нибудь ощущал Бога? Пробовал его на вкус? Нюхал его?
Студент: Боюсь, что нет, сэр.
Профессор: И ты до сих пор в него веришь?
Студент: Да.

Профессор: Исходя из полученных выводов, наука может утверждать, что Бога нет. Ты можешь что-то противопоставить этому? 

Студент: Нет, профессор. У меня есть только вера.

Профессор: Вот именно. Вера - это главная проблема науки. 

Студент: Профессор, холод существует?

Профессор: Что за вопрос? Конечно, существует. Тебе никогда не было холодно?
(Студенты засмеялись над вопросом молодого человека)
Студент: На самом деле, сэр, холода не существует. В соответствии с законами физики, то, что мы считаем холодом в действительности является отсутствием тепла. Человек или предмет можно изучить на предмет того, имеет ли он или передает энергию. Абсолютный ноль (-460 градусов по Фаренгейту) есть полное отсутствие тепла. Вся материя становится инертной и неспособной реагировать при этой температуре.
Холода не существует. Мы создали это слово для описания того, что мы чувствуем при отсутствии тепла.

(В аудитории повисла тишина)
Студент: Профессор, темнота существует?
Профессор: Конечно, существует. Что такое ночь, если не темнота:
Студент: Вы опять неправы, сэр. Темноты также не существует. Темнота в действительности есть отсутствие света. Мы можем изучить свет, но не темноту. Мы можем использовать призму Ньютона, чтобы разложить белый свет на множество цветов и изучить различные длины волн каждого цвета.
Вы не можете измерить темноту. Простой луч света может ворваться в мир темноты и осветить его. Как вы можете узнать насколько темным является какое-либо пространство? Вы измеряете, какое количество света представлено. Не так ли? Темнота это понятие, которое человек использует, чтобы описать, что происходит при отсутствии света. А теперь скажите, сэр, смерть существует?
Профессор: Конечно. Есть жизнь, и есть смерть - обратная ее сторона.
Студент: Вы снова неправы, профессор. Смерть - это не обратная сторона жизни, это ее отсутствие. В вашей научной теории появилась серьезная трещина.
Профессор: К чему вы ведете, молодой человек?
Студент: Профессор, вы учите студентов тому, что все мы произошли от обезьян. Вы наблюдали эволюцию собственными глазами?
Профессор покачал головой с улыбкой, понимая, к чему идет разговор.
Студент: Никто не видел этого процесса, а значит вы в большей степени священник, а не ученый.
(Аудитория взорвалась от смеха)
Студент: А теперь скажите, есть кто-нибудь в этом классе, кто видел мозг профессора? Слышал его, нюхал его, прикасался к нему?
(Студенты продолжали смеяться)
Студент: Видимо, никто. Тогда, опираясь на научные факты, можно сделать вывод, что у профессора нет мозга. При всем уважении к вам, профессор, как мы можем доверять сказанному вами на лекциях?
(В аудитории повисла тишина)
Профессор: Думаю, вам просто стоит мне поверить.
Студент: Вот именно! Между Богом и человеком есть одна связь - это ВЕРА!
Профессор сел.
Этого студента звали Альберт Эйнштейн


20.3.2015 в 13:03:45


Relax читання. Лірика


Ліна Костенко

Очима ти сказав мені: люблю. 
Душа складала свій тяжкий екзамен. 
Мов тихий дзвін гірського кришталю, 
несказане лишилось несказанним. 

Життя ішло, минуло той перон. 
гукала тиша рупором вокзальним. 
Багато слів написано пером. 
Несказане лишилось несказанним. 

Світали ночі, вечоріли дні. 
Не раз хитнула доля терезами. 
Слова як сонце сходили в мені. 
Несказане лишилось несказанним. 

Василь Симоненко


Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?

 


5.3.2015 в 15:39:20


Оцифрований мозок: 7 особливостей хай-тек мислення


Цифрові технології змінюють не тільки стиль нашого життя - вони трансформують нашу свідомість і змушують мозок перебудовуватися. Постійний серфінг в мережі змушує його працювати в стані стресу. Легкий доступ до інформації підвищує наш IQ, але негативно впливає на здатність мислити незалежно. Виходить, що з розвитком високих технологій мозок удосконалює одні здібності, але втрачає інші. Веде це до його еволюції чи деградації? Психіатр Гері Смолл у своїй книзі «Мозок онлайн» описав сотні наукових спостережень і поділився своїми висновками.

Детальніше...


5.3.2015 в 9:31:20


Relax читання. Лірика


Повій, вітре, на Вкраїну,

Де покинув я дівчину,

Де покинув чорні очі...

Повій,вітре, з полуночі!..

Між ярами там долина,

Там біленькая хатина;

В тій хатині голубонька,

Голубонька-дівчинонька...

Повій, вітре, до схід сонця,

До схід сонця, край віконця;

Край віконця постіль біла,

Постіль біла, дівча мила.

Нахилися тишком-нишком

Над рум’яним, білим личком;

Над тим личком нахилися,

Чи спить мила – подивися.

Як спить мила, не збудилась,

З ким любилась, і кохалась,

І кохати присягалась...

Як заб’ється їй серденько,

Як дівча здихне тяженько,

Як заплачуть карі очі,

Вертай, вітре, к полуночі!..

А як мене позабула

Та нелюба пригорнула,

То розвійся край долини,

Не вертайся з України!..

Вітер  віє, вітер віє,

Серце тужить, серце мліє,

Вітер віє, не вертає,

Серце з жалю завмирає.

 

Степан Руданський. Усі твори в одному томі. Київ, 2007, С. 10

 

 


11.2.2015 в 13:12:59


Relax читання. Гумор


Щодня нашим вчителям доводиться перевіряти сотні зошитів з творами, і майже в кожному з них трапляються опуси, гідні бути увічненими і розійтися на цитати. Яких тільки відкриттів не здійснюють учні в своїх роботах! Пушкін стає автором прекрасного твору «Старий і море», Льву Толстому приписують оповідання «Доля людини», а проза Горького поповнюється фантастичною новелою «Старуха з ірги»

 

... Про роман Л. М. Толстого «Війна і мир»:

- Толстой зробив Наташі чотирьох дітей.

- Французи кинулися навтьоки, не витримавши духу російської армії.

- Перші успіхи П'єра Безухова в любові були погані - він відразу одружився. - - Князь Андрій одружився на Лізі, страшною, як сіра миша.

- П'єр Безухов носив панталони з високим жабо.

- Коли бомби стали розриватися в гущі солдатів, П'єру несподівано відкрився внутрішній світ простих російських людей.

- У зал вбігла Наташа з відкинутими на зад чорними кучерями.

 

Про п'єсі А. С. Грибоєдова «Лихо з розуму»:

- Фамусов засуджує свою дочку за те, що Софія з самого ранку і вже з чоловіком.

- Під час другого акту Софії і Молчаліна у них під сходами сидів Чацький.

- Коли Чацький дізнався, що Софія в стані його ворогів, він почав бити її влучним словом.

- Чацкий був самодостатній. Про те говорить, хоча б, відсутність у нього дітей.

- Фамусов, цей старорежимний дворянин, виховував Софію як і всіх громадських дівиць.

 

Про роман у віршах О.С.Пушкіна «Євгеній Онєгін»:

- Онєгін, як і всі поміщики, народився не в пологовому будинку, а на берегах Неви.

- Онєгін був Джон-Дуан і упадав за Тетяною.

- За відсутності Онєгіна Тетяна часто ходила до його кабінету, де поступово з дівчини перетворювалася на жінку.

- Дружба Онєгіна і Ленського нещира, брехлива і справжня.

- Тетяна відкидає Онєгіна, пам'ятаючи, що в основі його любові до неї лежить семялюбіе.

 

Про роман Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара»:

- Кімната Раскольникова була схожа на труну з жовтими шпалерами.

- Соня Мармеладова щосили займалася проституцією.

- І тоді Раскольников запитує: «Тварина я ходяча чи хто?»

- Проблема роману «Злочин і кара» заснована практично в одній фразі, сказаній Раскольніковим: «Попелиця я або право маю?»

- Достоєвський писав роман у хвилини глибокого духовного розкладання.

- Розчавлений нуждою чиновник Мармеладов загинув під колесами коней.

 

Про поему М.В.Гоголя «Мертві душі»:

- Творчості Гоголя була характерна потрійність. Однією ногою він стояв у минулому, іншою вступав в майбутнє, а між ніг у нього була моторошна дійсність.

- За тодішньою модою Коробочка чесала чоловікові п'яти, а собі пудрила мізки.

- Чичиков відрізняється приємною зовнішністю, але неприємною начинкою.     

 

Про роман И.А.Гончарова «Обломов»:

- У своєму житті Обломов мав тільки одного Захара.

- Чи любив Обломов Ольгу? Так, але якось по-російськи: лежачи, мляво і дуже недовго ...

- Обломов любив лежати на дивані абсолютно один. Цим він незрозумілий нам, молодим сучасним читачам ...

- Обломов Ольгу любив, але не відчував до неї ніяких почуттів.

 

Про роман И.С.Тургенева «Батьки і діти»:

- Базаров не розуміє Миколи Петровича, хоча у них була спільна дитина.

- Базаров віддавався любові на смертному ложі.

- Базаров, як голка в стозі сіна, йде проти течії.

- Базаров - плейбой.

- Павло Петрович кожен день був бездоганно поголений і вихолощений.

- Базаров поранив палець і помер. Це означає: не лізь у чужий труп, а то свій втратиш.

 

Про оповіданні І. С. Тургенєва «Муму»:

- Герасим позбавлений нормативної лексики.

- Герасим підійшов до Муму і погладив її лобату потилицю.

- Муму не могла їсти, і Герасим їй допоміг.

 

Про повість О.С.Пушкіна «Капітанська дочка»:

- Пугачов пожалував шубу і коня зі свого плеча.

- Швабрин підняв свічку і на стінах кімнати побачив страшні морди клопів.

- Савельович просив вибачення за Гриньова на колінах у Пугачова.

 

Про роман М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу»:

- Печорін викрав Белу в пориві почуттів і хотів через її любов наблизитися до народу. Hо йому це не вдалося. Hе вдалося йому це і з Максимом Максимович.

- Їй сподобався Грушницкий, хоча він і був під шинеллю.

- Вражають його карі очі, які не сміються навіть тоді, коли сміються його інші частини тіла.

- Але на жаль! Печорін виявився не здатен до створення шедеврів чуттєвих насолод.

 

Про п'єсі О. М. Островського «Гроза»:

- «Кабаниха» означає в перекладі «дика свиня».

- Вона відкрита і щира, але ж всі ми не без поганих рис.

- Вона хотіла знайти собі місце до душі і знайшла його тільки в труні.


20.1.2015 в 10:20:05


Relax читання. Лірика


Крещенская ночь 


Темный ельник снегами, как мехом, 
Опушили седые морозы, 
В блестках инея, точно в алмазах, 
Задремали, склонившись березы. 


Неподвижно застыли их ветки, 
А меж ними на снежное лоно, 
Точно сквозь серебро кружевное, 
Полный месяц глядит с небосклона. 


Высоко он поднялся над лесом, 
В ярком свете своем цепенея, 
И причудливо стелются тени, 
На снегу под ветвями чернея. 

 

Замело чаши леса метелью, - 
Только вьются следы и дорожки, 
Убегая меж сосен и елок, 
Меж березок до ветхой сторожки. 


Убаюкала вьюга седая 
Дикой песнею лес опустелый, 
И заснул он, засыпанный вьюгой, 
Весь сквозной, неподвижный и белый. 


Спят таинственно стройные чащи, 
Спят, одетые снегом глубоким, 
И поляны, и луг, и овраги, 
Где когда-то шумели потоки. 


Тишина, – даже ветка не хрустнет! 
А, быть может, за этим оврагом 
Пробирается волк по сугробам 
Осторожным и вкрадчивым шагом. 


Тишина, – а, быть может, он близко... 
И стою я, исполнен тревоги, 
И гляжу напряженно на чащи, 
На следы и кусты вдоль дороги. 


В дальних чащах, где ветви как тени 
В лунном свете узоры сплетают, 
Все мне чудится что-то живое, 
Все как будто зверьки пробегают. 


Огонек из лесной караулки 
Осторожно и робко мерцает, 
Точно он притаился под лесом 
И чего-то в тиши поджидает. 


Бриллиантом лучистым и ярким, 
То зеленым, то синим играя, 
На востоке, у трона Господня, 
Тихо блещет звезда, как живая. 


А над лесом все выше и выше 
Всходит месяц, – и в дивном покое 
Замирает морозная полночь 
И хрустальное царство лесное! 


(И. Бунин)


20.1.2015 в 10:15:17


Relax читання. Лірика


Терезе Гвиччиоли. Стансы к реке По

 

Река! Твой путь – к далекой стороне,

Туда, где за старинными стенами

Любимая живет – и обо мне

Ей тихо шепчет память временами.

 

  О, если бы широкий твой поток

 Стал зеркалом души  моей, в котором

Несметный сонм печалей и тревог

Любимая читала грустным взором!

 

 Но нет, к чему напрасные мечты?

Река, своим течением бурливым

 Не мой ли нрав отображаешь ты?

Ты родственна моим страстям, порывам.

  

Дочь пламенного юга полюбил

Сын  севера, рожденный за горами.

В его крови – горячий южный пыл,

 Не  выстуженный зимними ветрами.

 

 Горячий южный пыл- в моей крови.

И вот, не исцеляясь от прежней боли,

Я  снова раб, послушный раб любви,

И снова стражду – у тебя в неволе.

 

 Нет места мне на жизненных пирах,

Пускай, пока не стар, смежу я веки.

Из праха вышел – возвращусь во прах,

И сердце обретет покой навеки.

 

Благословляю имя из имен. Из европейской любовной лирики. М.: Правда, 1990. – С. 241.

 


12.1.2015 в 9:17:47


Relax читання. Лірика


Ч. ДИККЕНС. РОЖЕСТВЕНСКАЯ ЕЛКА

Сегодня вечером я наблюдал за веселой гурьбою детей, собравшихся вокруг рождественской елки – милая немецкая затея! Елка была установлена посредине большого круглого стола и поднималась высоко над их головами. Она ярко светилась множеством маленьких свечек и вся кругом искрилась и сверкала блестящими вещицами. И когда я гляжу снизу вверх в мглистый блеск его вершины – ибо я примечаю за этим деревом странное свойство, что растет оно как бы сверху вниз, к земле, – я заглядываю в мои первые рождественские воспоминания!

Сперва я вижу всё только игрушки. Там, наверху, среди зеленого остролиста и красных ягод, ухмыляется, засунув руки, в карманы,

Акробат, который нипочем не хочет лежать смирно – кладу его на пол, а он, толстопузый, упрямо перекатывается с боку на бок, покуда не умается, и пялит на меня свои рачьи глаза – и тогда я для виду хохочу вовсю, а сам в глубине души боюсь его до крайности…

На следующей ветке, ниже по стволу, возле зеленого катка и крошечных лопат и граблей густо-густо навешаны книги. Сперва совсем тоненькие, но зато как их много, и в какой они яркой глянцевитой красной или зеленой обертке! Для начала какие жирные черные буквы! «А – это Аист – лягушек гроза». И еще Арбуз – пожалуйста , вот он! А было в свое время самыми разными предметами . А вот  Я , было так мало в ходу, что встречалось только в роли Ястреба или Яблока, Ю, неизменно сочетавшегося с Юлой или Юбкой, да Э, навсегда обреченного быть Эскимосом или птицей Эму…

Хорош для рождества алый цвет накидки, в которой Красная  Шапочка, пробираясь со своей корзиночкой сквозь чащу, подходит ко мне в сочельник, чтобы поведать как жесток и коварен притвора Волк – съел ее бабушку …Красная Шапочка была моей первой любовью. Я чувствовал, что если бы мог я жениться на ней, то узнал бы совершенное блаженство.

 Но это было невозможно…

Пусть среди более поздних утех и забав, нередко столь же праздных, но менее чистых, перед нами, вовек неизменные, маячат видения, что нам являлись, бывало, под милые старые рождественские песни, под мягкую вечернюю музыку. Пусть по-прежнему, в неизменном обличии, стоят перед нами те образы, что в детстве воплощали для меня добро. Пусть та яркая звезда, что встала над бедною крышей, да будет звездою всего христианского мира!

Вокруг елки теперь расцветает яркое веселье – пение, танцы, всякие затеи. Привет им! Привет невинному веселью под ветвями рождественской елки, которые никогда не бросят мрачной тени! Но когда она исчезает из глаз, я слышу доносящийся сквозь хвою шепот: « Это для того, чтобы люди не забывали закон любви и добра, милосердия и сострадания. Чтобы помнили обо мне!».

 

Ч. Диккенс. Собр. соч. – Т.19. М.: 1960. – С.393-41

 


12.1.2015 в 9:12:00


Relax читання. Фантастика


Д. Кунц. Глаза тьмы

В шесть минут первого, возвращаясь домой после поздней репетиции нового шоу, Тина Эванс увидела своего сына Дэнни в незнакомом ей автомобиле. Но Дэнни уже год как умер. Больше года.

Тина подъехала к работающему круглосуточно магазинчику с намерением купить молока и батон белого хлеба. В моросящем дожде, выкрашенном в желтый цвет натриевыми лампами, припарковалась около кремового «шевроле-универсала». Мальчик сидел на переднем пассажирском сиденье, дожидаясь ушедшего в магазин водителя. Тина видела его профиль, но ахнула, сразу узнав.

Дэнни…

Кунц, Д. Глаза тьмы : роман // Мы. – 2013. – № 9 – 12.

 


4.12.2014 в 15:19:14


Relax читання. Лірика


Я снова раб, послушный раб любви.

Впервые Тереза увидела Байрона в салоне графини Альбрицци, этой, как ее называли, венецианской мадам де Сталь. Она пришла сюда, чтобы полюбоваться знаменитым чудом – скульптурным  портретом античной Елены прекрасной.

Байрону показалось – перед ним живой оригинал греческой красавицы. Златокудрая, с жемчугом зубов и великолепной фигурой, она была достойна кисти Тициана.

Он сел рядом с ней и начал болтать о Венеции, прекрасном околдовавшим его городе.

Тереза, конечно, не могла не слышать о его жизни в Венеции: все кругом только и говорили, что о причудах английского милорда, такого богатого и красивого, такого щедрого и экстравагантного. Его причуды граничили с вызовом, за ним тянулся шлейф сплетен и пересудов, о нем рассказывали разные пикантные истории. Байрон шутил: Венеция – страна счастья и веселья, легких нравов и дивной природы, здесь трудно остаться безгрешным…

"Испокон века личный опыт поэтов становится предметом высокого искусства. Прекрасные строки Петрарки и Камоэнса, Тассо и Ронсара, Шекспира и Гете, Байрона и Петефи родились из пережитого чувства к женщинам-вдохновительницам."

Благословляю имя из имен. Из европейской любовной лирики. М.: Правда, 1990. – С. 196.

 


4.12.2014 в 11:23:32


Relax читання. Лірика


Ф. Петрарка. Сонет LХI

Благословляю день, минуту, доли 
Минуты, время года, месяц, год, 
И место, и придел чудесный тот, 
Где светлый взгляд обрек меня неволе. 

 

Благословляю сладость первой боли, 
И стрел целенаправленный полет, 
И лук, что эти стрелы в сердце шлет, 
Искусного стрелка послушен воле. 

 

Благословляю имя из имен 
И голос мой, дрожавший от волненья, 
Когда к любимой обращался он. 

 

Благословляю все мои творенья 
Во славу ей, и каждый вздох, и стон, 
И помыслы мои - ее владенья.

 


25.11.2014 в 14:44:38


Relax читання. Детектив


Конан Дойль. Квадратный ящичек

– Надо быть начеку, ведь мы так много поставили на карту, – заметил Мюллер, развертывая пальто, висевшее у него на руке. Он извлек из-под пальто какой-то черный предмет и опустил его на палубу. Взглянув на эту вещь, я вскочил на ноги с восклицанием ужаса. К счастью, собеседники были так поглощены своим делом, что не заметили меня. Стоило им только повернуть голову, и они увидели бы в просвете между чемоданами мое бледное лицо.

С самого начала этого разговора мною овладело тяжелое предчувствие. Оно полностью подтвердилось, когда я рассмотрел черный предмет. Это был квадратный ящичек объемом примерно в кубический фут, сделанный из темного дерева и обитый медью. Он напоминал футляр для пистолетов…

 

Дойль, К. Квадратный ящичек // Конан Дойль. Собр. соч. в 8 т. – Москва, 1966. – Т. 6. - С. 279-299.


25.11.2014 в 14:11:44


Relax читання. Фантастика


«Relax читання» пропонує науково-фантастичний твір щодо бібліотеки майбутнього
http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/2131/1/BFU13_4.pdf

Чумак, Наталія. Бібліотека. Омріяне майбутнє [Текст] / Наталія Чумак, Євгенія Туранська // Бібліотечний форум України. - 2013. - N4. - С. 55-56
24.11.2014 в 13:59:14


Relax читання. Лірика


Лев Колобов. Сонет


Твой нежный голос, лик и стать
Меня приводят в восхищенье:
Словами мне не предать
Души волшебного волненья.
Подвластно танцу одному
Живописать движенье страсти.

Твой стан я нежно обниму,
И мир закружит в вальсе счастья!
Божеств мне выше красота! –
Я в святотатстве этом каюсь,
Но, в поцелуй замкнув уста,
Тебе одной лишь поклоняюсь.
Пусть страсть безумная грешна,
Душе – святилище она!


Лев Колобов. Напутствие


Не зарывай в себе талант,
Не обрывай задатков почки!
Пусть что угодно говорят,
На творчестве не ставь ты точку.

Пусть сказано, что «жизнь – не спорт»,
Лишь тот, по сути, состоялся,
Кем установлен свой рекорд,
Кто над судьбой своей поднялся.

 

 

Колобов, Л. Лирика // Смена. – № 12. - 2011. – С. 3.


21.11.2014 в 14:04:12


Що таке препринт?


Сьогодні цифрові архіви відкритого доступу (репозитарії) користуються надзвичайним попитом науковців усього світу. Але цифрові ініціативи наукових комунікацій аналізували проблему щодо умов розміщення робіт та виконання умов ліцензійних угод між автором та видавництвом. Одним із варіантів вирішення проблеми є препринт. Що таке препринт? Препринтом є наукова робота (стаття, доповідь, журнал, книга), що містить матеріали, які автор має намір опублікувати в якомусь виданні і з якими він хоче попередньо ознайомити певне коло фахівців, щоб обговорити з ними поставлені / розглянуті проблеми, уточнити матеріал тощо. Яскравим прикладом препринта є робота Григорія Перельмана, математика , який вирішив теорію Пуанкаре (гіпотеза Пуанкаре дає достатню умову того, що простір є тривимірною сферою з точністю до деформації). Свої найбільш знамениті роботи Григорій Якович Перельман розмістив по-англійськи під ім'ям Grisha Perelman в електронному депозитарії препринтів arXiv.org, де діє експериментальна база Cite Base, яка реєструє скачування і цитування інформації. Цей депозитарій - один з найважливіших інструментів новітньої науки. При цьому слід пам'ятати, що на відміну від класичних рецензованих журналів роботи розміщуються тут авторами самостійно, і зміст цих робіт ніякої попередньої експертизи не проходить. Депозитарій arXiv.org, знаменитий відомим і значним зібранням електронних препринтів з фізики, астрономії, математиці, біології та комп'ютерних наук, був створений Полом Гінспаргом в 1991 році і нараховує більше 600 тисяч препринтів.
22.10.2014 в 14:55:55


Relax читання


Он-лайн програма бібліотеки «Relax читання» пропонує науково-фантастичний твір щодо бібліотеки майбутнього http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/2131/1/BFU13_4.pdf
22.10.2014 в 10:08:10


Конкурс молодих вчених


Задля створення позитивного іміджу українських вчених та зростання іміджу бібліотек, як інтелектуальних центрів, організован всесвітній конкурс молодих вчених - http://panbibliotekar.blogspot.com/2014/09/science-slam.html#more
15.9.2014 в 14:29:15


Чи знаєте Ви..


Найчастіше в англійських бібліотеках крадуть Книгу рекордів Гіннесса http://znaeteli.ru/category/nauki/page/4/
14.8.2014 в 14:14:57


Вчені стали читати менше наукових статей


Якщо в 1970-х роках вчені читали по 12-13 наукових статей в місяць, приділяючи кожній з них по 48 хвилин, то зараз вони читають менше, та й часу на це приділяють не стільки, скільки 40 років тому. Більше інформації тут
26.3.2014 в 15:38:53


Жінка-математик


Автором першої книги з диференційного та інтегрального числення є італійський математик Аньєзі Марія Гаетана (1718 — 1799). Народилася в Мілані,під керівництвом батька, професора Болонского університету, вивчала математику, стародавні і східні мови. У її честь плоску криву, назвали «локон Аньєзі».
26.3.2014 в 15:38:53


Святий Валентин був


звичайним польовим лікарем і священиком , що співчував нещасним закоханим, яким було заборонено одружуватися по любові, і потайки від усіх, під покровом ночі освячував шлюб люблячих чоловіків і жінок. Незабаром діяльність святого Валентина стала відома владі, і його посадили до темниці, засудивши до страти . У висновку святий Валентин познайомився з прекрасною дочкою наглядача - Юлією . Закоханий священик перед смертю написав коханій дівчині зізнання в коханні - валентинку , де розповів про свою любов , і підписав його «Твій Валентин».
22.12.13


При читанні книг з


При читанні книг з електронного носія швидкість читання значно падає ... Фахівці стверджують , що найближчим часом буде розвиватися ринок товарів , які безпосередньо пов'язані з читанням електронних книг. Цей висновок вони зробили на підставі спеціальних опитувальних досліджень , які показали , що майже сорок відсотків людей по всьому світу планують найближчим часом придбати собі пристрій для читання електронних книг. У сучасному світі електронні книги користуються великою популярністю через їх доступність. Адже в інтернеті можна безкоштовно або за символічну ціну скачати будь-який твір, підручник чи методичний посібник . Але сучасні пристрої для читання електронних книг не зовсім відповідають вимогам користувачів. Сучасні пристрої не прискорюють процес читання, а тільки сповільнюють його. Було проведено тести з використанням планшетів, які показали, що за допомогою цього пристрою люди прочитали твір на 6,2 відсотків повільніше, ніж ті учасники експерименту, які читали звичайну друковану книгу. Електронна книга знижує швидкість на 10,7 відсотків, а звичайний комп'ютер майже в 1,5 рази знижує швидкість читання .
22.12.13